10 Розділ. Незрозумілі секрети мого дядька.

- Ти Ніколь Стюарт? Ти моя племінниця? Та сама Нікс? Але... але чому ти мені збрехала? 
Я була в шоці з цього всього, що відбувалося, тому я просто дивилась на нього широко відкритими очима та почала говорити прикрикуючи:
- Та це, як ви посміли, як у вас вистачило сміливості говорити зі мною після того, як ви ледь не вбили мого тата?! Як? Як? - я буквально ледь стримувався, я кричала, а Джек тримав мене за руку, щоб я не наробила дурниць, завдяки йому я ще трималася, - це ж ваш брат, рідний брат! Як ви на це наважилися? Що тато зробив такого, що його потрібно було вбити? Що? 
Він мовчав, а мене розривала злість: 
- Говоріть!..
- Я був злий на нього за свої помилки минулого!
- А до чого тут мій тато? Га? До чого? Це не його помилки, а ваші! 
- Я.. я.. не хотів! 
- Ви не хотіли, але зробили! - Джек все ще тримав мене за руку, щоб я заспокоїлась.
Трішки опанувавши себе та витерши сльози, які вже скотились по моїх щоках, я сказала йому останню фразу у нашій розмові: 
- І запам'ятайте ніколи, чуєте ніколи не підходьте до моєї сім'ї!! Прощавайте Зак Девіс!
Після цих слів я вийшла з приміщення та зловивши перше таксі поїхала додому. Навіть не попрощавшись із Джеком. Хоча я була зла на всіх, навіть на Джека за те, що він образився на мене тоді. 
Я їхала в таксі і дивилась в вікно, просто дивилась і не розуміла, що я роблю не так, що всі близькі мені люди мої вороги? І тут я різко сказала адресу не мого будинку, а лікарні де був тато.
Я хотіла поїхати до нього, адже я вже 2 дні не відвідувала його, мій тато не одобрив би те, що я зустрілася з незнайомою мені людиною під чужим іменем та ще й дізналася, що це мій дядько. Я знаю, що він би не одобрив це, але це вже було зроблено. 
Через 20 хвилин ми приїхали і я одразу ж зателефонувала мамі. Вона була в лікарні, я пішла до неї.
Як виявилося мама ні на хвилину не відходить від тата.
- Привіт мама, як справи? Татові вже краще? 
- Привіт доню, тато ще не очнувся.. - мама говорила це мені, сидячи на стілці та тримаючи тата за руку, дивлячись на нього. В її очах була біль, мені було її шкода. Я підійшла до неї та обійняла її. Вона встала із стільця та обійняла мене у відповідь, вона заплакала, а я все ще стримувала сльози.  
- Так, не потрібно розкисати, тато б не оцінив цю обстановку! - сказала мені мама, витираючи сльози.
- Мам мені треба тобі дещо сказати.. 
- Що я слухаю? 
- Давай вийдемо? 
- Ну добре, давай! - ми вийшли і мама схвильовано дивилась на мене. Можливо і не дарма.
- Мамо я познайомилась чисто випадково з моїм... дядьком..
- ЩО? Що ти зробила?
- Тільки не кричи мамо, ми в лікарні!
- Як ти це зробила? Як ти з ним зустрілася? 
- Розумієш це він ледь не вбив тата і я вирішила поговорити з ним від лиця Алани Джонсон та взяла Джека. А потім він признався, що він його брат і я сказала більше ніколи не підходити до нашої сім'ї.
- Він тобі нічого не зробив? Він небезпечна людина Нікс, розумієш? 
- Але це не можна спустити йому з рук! Тато не заслужив на таке від брата, який за свої помилки мстить іншим!
- То ти вже знаєш все? Він тобі розказав?
- От щодо цього я і хотіла поговорити з тобою, що сталося такого, що він отруїв батька? 
- Нікс.. я б тобі розказала, але це не моя таємниця, а тата, тому запитайся в нього, коли він прокинеться! Добре?
- Добре! Мам я напевно піду тому, що багато роботи у відділку, але спочатку зайду напевно до тата! 
- Добре, йди! 
Ми обійнялись з мамою та я пішла до тата, зайшовши я взяла його за руку та сіла на стілець: 
- Тато, ти б знав, як сильно я тебе люблю, повертайся до мене, до мами, уявляєш навіть Тео приїхав з Америки до тебе, хах майже всі діти вдома, хочеш я навіть попрошу Лану та Беккі приїхати? Хочеш тату? Тільки проснись прошу! - по моїх щоках почали скочуватись сльози, - мені важко без тебе тато! На роботі завал, я не знаю, що мені робити, ти мені зараз потрібен, зараз тату! Будь ласка... - у відповідь я не почула нічого, а тато все ще лежав нерухомо. Я випустила його руку та витерши сльози, вийшла до мами, вона побачила, що я плакала і просто обійняла мене.
- Мені важко без тата мам..
- Я знаю.. мені теж..
- Ну добре, я напевно піду, а Тео вже в Америку полетів? 
- Так сьогодні, в нього навчання, та ще й Лана там, потрібно, щоб за нею спостерігав хтось, сама розумієш і знаєш.
- Так знаю.. 
Після цих слів ми з мамою знову обійнялись та я пішла. Я викликала таксі. Через 10 хвилин воно приїхало і я вказавши адресу мого будинку нарешті поїхала туди.
Через пів години ми були там, при вході в будинок на порозі лежала записка, я не звернула увагу, а просто підійняла її та зайшла в дім. Я нічого не хотіла, ні їсти, ні пити, тому просто прийняла душ та переодягнулась.