4 Розділ. Розслідування Ніколь.

В документі було написано:
Джек Барт - 19 років, навчався в школі неподалік нашого міста, потім переїхав навчатися в наше місто, навчався в поліцейській академії. Зараз працює в поліції. 
Мама: Меліса Барт.
Батько: Робін Джонсон.
Прізвище з народження Джонсон, але коли йому виповнилося 18 змінив на Барт.
Рідних братів або сестер немає.
Тітка та дядько: - 
Двоюрідні брати, сестри: -
Чому тут стоять прочерки? Це питання найбільше крутилося в мене в голові, а ще те чому Джонсон мені таке знайоме? 
І тут я згадала Алана і Бен Джонсони. 
- Невже це...
Я повинна все перевірити. 
Я швидко зібрала всі папери на татин стіл та пішла до Емми. 
Дорогою до неї я зустріла Роджера:
- Привіт Нікс..
- Привіт, ти щось хотів, бо я спішу? 
- Та я хотів сказати, що твоя мама передала, щоб ти приїхала в лікарню!
- Добре, а як тато? Йому легше?
- Все так само..
- Добре, я приїду, кинь адресу мені.
- Добре.
Після розмови з Роджером я все ж пішла до Емми.
- Привіт! Ти мені терміново потрібна.
- Привіт, як ти?
- Емма! - сказала я і подивилась на ню злим поглядом.
- Ой, вибач! Так, що ти хотіла?
- Мені потрібно знати чому у Джека Барта там де пише тітка та дядько і двоюрідні брати або сестри прочерк?
- Але я не можу тобі допомогти у цьому! Якщо в базі даних так написано, а це й папірець друкувався саме з неї, то я не можу тобі нічим допомогти!
- Ти знаєш хто може?
- Ні! 
Я вже збиралася йти, але Емма мене зупинила:
- Хоча стій... я знаю хто може допомогти! В мене є знайомий він зможе знайти все про всіх.
- О ні, тільки не це, ще хакерів мені не вистачало!
- Та ні ти не зрозуміла, він працює в поліції, просто не тут.
- Це друга справа, кажи де?!
- Чекай я напишу на папері тобі!
- Добре, чекаю.
- Ось! Тільки це між нами!
- Емма, тут все конфіденційно!
Я подякувала їй та вже збираючись йти побачила Джека:
- Що ти тут робиш?
- Працюю!
- Ти більше тут не працюєш!
- Хто тобі це сказав?
- Перед тим, як батькові стало погано він доручив це все мені!
- А перед тим, як йому стало погано він доручив мені наглядати за тобою! Тому ти мене не виженеш, як би цього не хотіла! І так до речі, що ти хотіла в Емми? - сказав він мені намагаючись подивитися, що пише на папері.
- Тобі яка справа до цього? 
Я вже зібралася йти, але він мене зупинив:
- Стій!
- Що ти хочеш?
- Що за папірець в тебе в руках?
- Те, що допоможе мені довести, що ти зрадник Джек Барт! 
- Що ти мелеш? Навіщо мені зраджувати твого батька в перший робочий день? 
- Не зраджувати, а можливо підставити, чи чого гірше отруїти! А тепер не чіпай мене!
Після цих слів я пішла по адресі, яку вказала мені Емма, але перед цим мала завернути додому. 
Я викликала таксі та поїхала додому. Приїхавши я пішла в кімнату переодягтися, щоб там не впізнали, що я з поліції. Так буде менше питань і підозр.
Я швидко переодяглась в сині джинси та оранжеву кофту.
І взявши телефон та папірець вийшла до таксі, яке мене все ще чекало.
Я вказала адрес таксисту і ми поїхали туди, доїхали ми досить швидко, але я попросила таксі зачекати мене хвилин 20 тому, що хотіла ще поїхати в лікарню до тата.
Я вийшла і пішла в поліцію. Прийшовши я звернулася до одного з поліцейських:
- Вибачте, а ви не знаєте де можна знайти Джоша Брука? 
- Ну я можу вас провести до нього! Відповів красивий, високий брюнет з блакитними очима.
- Буду вам вдячна!
І тут я пішла за ним, адже я так хотіла знати всю правду.
- Я до речі Майл Барклі.
- Я Нікс С... Можна просто Нікс.
- Знаєте, а у вас ім'я, як у однієї поліцейської, вона до речі працює у нашому місті!
- Ого, справді, а я й не знала! - посміхнулася я знервовано.
- А скільки вам років? - поцікавився в мене брюнет.
- Мені... 17, так 17! - повторила я два рази, тому, що боялась видати себе своїм віком.
- А мені 20! - сказав Майл.
- Приємно познайомитись! - сказала я і одразу додала, - а ви колись бачили цю поліцейську Нікс?
- Ні, але багато чув про неї, вона красива та розумна, а ще хитра, смілива та справедлива.
- Ого, аж так?!
- Так, а ви що думали! Їй 15, а вона вже 2 роки, як працює в поліції. Смілива, я б так не зміг. 
- Хах, я б напевне також! - посміхнулась я. А взагалі було приємно чути такі слова за себе, адже на моїй роботі мені б такого не сказали. І взагалі я знала, що я популярна в своєму місті, але, щоб мене описували так красиво, не чула.
- Ну ось ми вже й прийшли. Прошу! - сказав мені Майл показавши на двері.
- Дякую!
- А ще Нікс, можливо якось погуляємо? 
- Не думаю, надто багато роботи маю, тобто уроків!