І одразу ж додав:
- Ти ще ж обіцяла мені все розповісти, чи вже забула?
- Та не забула я нічого! Одним словом в дитинстві ми дуже добре дружили, але коли в мого батька виникли серйозні проблеми на роботі, а як ми знаємо вони є в кожного, то вона перестала зі мною спілкуватися і коли ми вже ходили в молодшу школу, Марго постійно знущалась з мене. Типу в неї тато там такий, а в мого там проблеми, ну, щось типу такого. Після того я перевелась в іншу школу, ну, а зараз так неочікувано і водночас неприємно було її побачити. Але тепер буду бачити щодня точно!
- Нікс, ти на щось натякаєш?
- Ой, та ні, я говорю прямо: ти їй сподобався!
- І що? Це не означає що вона мені теж!
- Ну чому? Вона красива
- Жахлива.. – відповів, перебивши мене.
- Розумна..
- Ой не сміши мене..
- Хороша..
- Так все мишенятко досить! В моєму серці на даний момент інша, тому досить, навіть чути не хочу!
- ЩО? – встала і вигукнула різко я.
- Та сідай ти і не кричи!
- Чому я про неї не знаю?
- Тому, що зараз не час і не місце!
- Ну місце то якраз підходить, а ось час ти повинен виділити, ми ж найкращі друзі!
- Так, відколи? Ще того року, як я лише прийшов сюди, ти була готова з’їсти мене, а зараз друзі, та ще й найкращі?
- Добре, добре, не хочеш не розповідай.. – Джек лише махнув головою.
Він якийсь дуже дивний, такого ніколи з ним не було. Він завжди усім ділився зі мною і навіть сам казав, що ми близькі друзі, але якщо чесно, то Джек мені, як брат з ним так легко спілкуватися, він відрізняється дуже від мого рідного брата.
- Ніколь, Нікс ти тут?
- Так, так, я просто.. задумалась, вибач!
- Я знайшов гарну зачіпку! – сказав Джек і показав мені свій телефон.
- Її сестра? Ні вона не може бути пов’язана з криміналом. – одразу ж відповіла я.
- Чому? Ти можеш пояснити?
- Еліза.. вона вже три місяці, як у комі лежить..
- Це як?
- Аварія. – це все, що я сказала Джеку.
- А ти звідки знаєш? Ви ж не спілкуєтесь?
- Преса, новини, її ж батько відомий багатій!
- Зрозуміло! Ну що ж, пішли вже нарешті виконувати нашу роботу, я підкину тебе! - сказав Джек, як тільки ми вийшли з кафе.
Ми сіли в його авто, і вже за п'ятнадцять хвилин були коло мого будинку. На мій великий подив з нього одразу ж вийшла Лана, моя « люба » сестричка. І мене знову охопив подив, адже Джек вийшовши з машини пішов на зустріч моїй сестрі. Вони навіть обійнялись.
- А ти бачу часу дарма не витрачаєш.. – вийшовши, сказала я йому вже сердито.
- Про що ти Нікс?
- Значить з Мей поговорити нормально не можна, а самому гратися з іншою дозволено?
- А тобі яка справа? – одразу запитала Лана.
- Тобто ти все таки зустрічаєшся з другою, зовсім не вислухавши Мей. Тепер ти впав у моїх очах, як хлопець, адже нормальні хлопці так не роблять! Знаєш роботу з почуттями не змішують, тому ми продовжимо спілкування, але коли доведемо нашу справу до кінця, я не хочу нічого спільного мати з такою людиною, як ти! А ти Лано, дуже спритна!
- А що таке Нікс? Заздриш, бо в мене швидше з’явився хлопець, ніж у тебе?
- Було б чому заздрити! Дивись, бо зробить так і з тобою, це так.. попередження! – штовхнувши Джека в плече, я пішла в дім.
- Навіжена, не зважай на мою сестру! Як ти з нею взагалі працюєш?
- Нормально працюю, а ти поважай свою сестру! Вона тебе з в’язниці витягнула, якби не вона, то ми з тобою тут зараз не стояли б! Не кожна пішла б на таке!
- Ти звідки знаєш? Це вона розповіла? Вона ж обіцяла, що нікому..
- Не вона! Сам дізнався, я ж працюю в поліції.
Не знаю наскільки довго вони розмовляли ще, але я справді злилась на Джека, так не можна це ж просто не повага до дівчини. Звичайно якщо Мей справді перша почала з кимось іншим зустрічатись, це інша справа, але мені вона здалась досить приємною та хорошою людиною.
Після того, як я переодяглась до мене у кімнату постукали, я подумала можливо мама:
- Так.
- Це я Ніколь! – і я побачила Лану.
- Щось хотіла? – одразу запитала я у неї.
- Так! Не розповідай, поки що батькам про Джека, гаразд?
- Чому ж? Нехай знають, що їхня доня вміє відбирати хлопців в інших!
- Чому ти така жорстока? Ніхто не винен, що ТИ нікому не подобаєшся! – на слові « ти » вона зробила акцент.
- Іди з моєї кімнати. – спокійно мовила я до неї.
- Я тебе образила правдою, чи що?
- Я сказала забирайся! – вже більш суворим тоном повторила я.
- Чому ти заперечуєш факти і потім злишся?
- Мені все рівно на твої факти, я намагаюсь щось донести у твою тупеньку голівоньку! А саме те, що Джеку все рівно на тебе, розумієш? Він тебе не любить!
- Лише не кажи, що бачиш це по його очах.. – з ноткою іронії сказала сестра.
- Так саме це, а ще те, що його нещодавно кинула дівчина, коли він запросив її на побачення вона відмовила, а потім гуляла з іншим хлопцем! Ще не дійшло до тебе? Він просто хоче помститись їй і все, йому просто начхати на тебе! Ще не зрозуміла?
- Заткнись Нікс, ти все робиш аби тільки в когось було гірше, ніж у тебе! Я не знаю, як ми могли народитися сестрами!
- Знаєш я теж, коли я поліцейська і борюсь за справедливість, моя сестра грабує ювелірні крамниці і ледь не сідає за грати!
- Замовкни, ти ж обіцяла, що нікому!
- Як обіцяла, так обіцянку і заберу, і будеш викручуватись сама! Мені шкода, що я тоді так швидко з Тео прилетіла першим рейсом. Мені так цікаво, що ти там сама зробила б! - сестра хотіла знову щось сказати, але в кімнату хтось зайшов і ми різко притихли.