Глава 14

Межа субординації

Усю дорогу до її будинку він гнав автомобіль як божевільний. Данило примудрився паркуватися просто під її вікнами, одночасно спостерігаючи через екран телефону за кожним невпевненим рухом своєї скромної секретарки. До чого ж він був злий! Хоча чому «був»? Лють і зараз випалювала все всередині.

Він піднявся на її поверх за лічені секунди. Вже стоячи під дверима, Данило з тваринним задоволенням стежив через монітор, як вона гарячково зіставляє в голові факти, а потім перелякано тицяє пальцем у кнопку виходу з приватного чату.

Юлія відчинить. Він знав, що вона відчинить — у неї просто не було іншого вибору.

За хвилину всередині клацнув замок, і стулка повільно рушила вбік. Його брехлива німфа встигла лише накинути короткий сірий халатик і поспіхом затягнути пояс. Карнавальну маску вона стягнула, а от про мереживні рукавички в паніці зовсім забула. Цей контраст домашнього халата й розпусної білизни під ним підняв його обурення до межі. У потемнілих карих очах дівчини відбилося неприховане збентеження.

— Як ви…

Данило згріб Юлію в оберемок, безцеремонно переступивши поріг порожньої квартири, і з силою захлопнув за собою двері ногою. Вона тихо охнула, впершись долонями йому в груди, але навіть не рипалася. Він би й не дозволив. Притиснувши її мініатюрне тіло до найближчої стіни, Черненко процідив майже губи в губи:

— Ти вмієш влаштовувати сюрпризи, Юлечко. Вебкам? Що ж ти в резюме цей пункт не вказала? Ми б одразу домовилися про ціну.

Її перелякані очі вмить спалахнули образою й гнівом.

— Ви збожеволіли?! — її дихання було рваним, частим. Тонкі передпліччя закам’яніли в марній спробі вирватися з його залізних лещат. — Ви... ви називаєте мене повією?

Юлія густо почервоніла і, міцно стиснувши губи, спробувала сіпнутися. Перехопивши її крихітні зап'ястя, Данило одним рухом завів їх над її головою, притискаючи правою рукою до стіни. Свою ліву долоню він владно запустив під поли халата, стиснувши її стегно, і навмисно вдарив словами якомога болючіше:

— Я говорю мовою фактів. Пів години тому ти заробила десять тисяч доларів, продаючи себе в мережі. І в чому саме я не правий?

— У всьому! — від її борсань шовкова тканина халатика роз’їхалася в сторони, відкриваючи спокусливий вигляд на напівпрозоре мереживо, у якому вона щойно тремтіла перед камерою.

Данило люто вп'явся поглядом у її тіло й раптово усвідомив, як по-звірському хоче цю дівчину. Що вона, чорт забирай, з ним зробила?

— Хочеш сказати, мені примарилося? І це не ти щойно влаштовувала шоу? — гнівно усміхнувся він.

Юлія з викликом підвела підборіддя: — Даниле Романовичу... я просто підміняла Мирославу! — її голос затремтів. — Я не планувала нічого такого, чесно. Я взагалі не хотіла брати участь у цьому цирку!

Відірвавшись від її гарячого тіла, Данило повільно випрямився, але руки не випустив. З важкою усмішкою він провів великим пальцем по її губах, розмазуючи залишки яскравої помади. — Але ти знала про існування привату, — його голос звучав як низький рокіт. — І як далеко ти дозволила б зайти тому аноніму, якби на його місці опинився не я?

Великі очі Юлії раптом здивовано насупилися: — До речі... а що там робили ви?

— Підміняв Артура, — майже один в один скопіював він її виправдання, відчуваючи, як кутики губ мимоволі сіпаються. — Який чекав на трансляцію твоєї подруги. Це чиста випадковість, Юлечко. Я теж уперше в житті зайшов на цей бісовий сайт.

Юлія раптом ледь помітно, полегшено посміхнулася. Вона злегка обм'якла в його руках, більше не чинячи опору. Опустивши погляд униз, до його напруженого тіла, і повернувшись назад до очей Данила, вона несміливо запустила свої тонкі пальці під його сорочку.

— Ви віддали таку шалену суму... просто заради мене?

— Це була лише початкова ставка, — заперечив Данило, перехоплюючи її тонку талію й знову притискаючи до себе. — Я був готовий піднімати ціну стільки, скільки знадобилося б. Щоб жоден чоловік не зміг торкнутися тебе навіть очима.

— Ви ревнуєте? — майже на видиху прошепотіла вона.

— Я не ділюся тим, що належить мені, — відрізав він.

Данило зробив глибокий вдих, змушуючи розпечену лють усередині трохи вщухнути, і нарешті повільно випустив її зап'ястя. Вона залишилася стояти біля стіни, важко дихаючи й не зводячи з нього наполоханих очей.

— Ти справді думала, що я нічого не дізнаюся? — вже спокійніше, але вагомо запитав він. — Думала, що зможеш просто так прийти у відділ кадрів, просити про терміновий аванс, і мені про це не повідомлять? Марта зобов'язана звітувати про такі запити особисто мені.

Юлія здригнулася, а на її обличчі відобразився щирий розпач.

— Я знаю, що ти опинилася у скрутному становищі, Юлю, — його голос пом'якшав, набуваючи тих самих низьких, оксамитових нот. — Тобі терміново потрібні гроші, і саме ця безвихідь штовхнула тебе на сьогоднішнє божевілля. Але тобі не потрібно шукати брудних грошей на нічних стрімінгах. Я готовий закрити всі твої фінансові питання.

Вона мовчала, лише її вії зрадницьки здригнулися.

— Але я прагматик, Юлечко. І ти чудово знаєш, що великі гроші в цьому світі ніколи не даються просто так. Я готовий дати тобі ту суму, про яку ти просила. Але це буде не один раз. А стільки разів, скільки я захочу.

Вона затамувала подих. Пересохлі губи прошепотіли:

— Ви хочете... купити мене?

— Ні. Я хочу, щоб усе було за правилами, — Данило зробив короткий крок ближче. — Мій адвокат ретельно підготує офіційний контракт. Коли документ буде в мене, я віддам його тобі. Якщо будеш згодна з кожним пунктом — підпишеш. Якщо захочеш щось змінити — ми обговоримо це. Твої інтереси будуть захищені так само, як і мої.

— А якщо... якщо я скажу «ні»? — тихо запитала вона, ледве стримуючи тремтіння.

— Якщо ти відмовишся — усе залишиться незмінним, — спокійно відповів він. — В офісі ми залишимося босом і секретаркою. Я не змушуватиму тебе. Рішення повністю за тобою. У тебе є весь цей тиждень, щоб подумати.