Глава 1

 За мить до грози

Він заплющує очі й продовжує рухатися — грубо, механічно, вбиваючи в чуже тіло свій гнів і спустошення.

Єдине, що порушує тишу розкішного номера на десятому поверсі — це його важке дихання та глухий шум дощу, що лупить у панорамне вікно.

Данило тримає цей номер, зарезервований на вигадане ім’я, спеціально для таких зустрічей. Дівчата змінюються, він ніколи не залишає нікого на другий раз — терпіти не може одноманітності.

Жінка вигинає спину, намагаючись довести обох до піку, але Данило все ніяк не може фінішувати. Він грубо перехоплює її за волосся, змушуючи закинути голову, і прискорює темп. Жінка стогне, впиваючись нігтями в його плечі, а Данило знову заплющує очі.

І проти власної волі, ненавидячи себе за це, раптом ловить думку про зовсім іншу дівчину. Про її світлі, чисті й такі беззахисні очі.

Коли все закінчується, він відсторонюється. Всередині — лише звична порожнеча.

Швидкий гарячий душ трохи змиває заціпеніння. Накинувши на стегна рушник, він повертається до кімнати. Жінка все ще лежить у ліжку, задоволено посміхаючись.

Раптом тишу розриває різкий дзвінок. Спеціально заведений телефон для роботи. На екрані світиться ім'я секретарки.

— Юліє, слухаю, — коротко кидає він. — Данило Романовичу, керівництво вже чекає на вас у залі засідань! Вони запитують, де ви.

— Бляха... Забув, — процеджує крізь зуби.

— Але ж я попереджала вас перед обідом, — м'яко, з німим докором відповідає дівчина.

— Твій обов'язок — дзвонити й нагадувати, якщо ситуація горить! За це я тобі й плачу, — роздратовано обриває її Данило. — Буду за п'ять хвилин.

Він вимикає виклики, скидає рушник і поспіхом одягається.

— Ти ж повернушся до мене, красунчику? — ліниво розтягує жінка з ліжка.

— Колись, — бреше він, застібаючи ґудзики на сорочці.

— А я думала, ми круто провели час...

— Те, що ти мені даєш, може дати будь-яка інша за відповідну плату. Не ускладнюй.

Діставши зі шкіряного гаманця стодоларову купюру, він кидає її на комод.

— Замов собі таксі. Номер оплачений.

— Іди до біса! — летить йому в спину, але Данило навіть не обертається.

«Мені потрібні сухі, мовчазні угоди. Жодних емоцій», — нагадує він собі, виходячи до машини.

— В офіс. Живо, — кидає водієві.

Тим часом в офісі Юлія нервово крутить у пальцях ручку.

Шеф запізнюється на важливу зустріч уже на пів години. Але зараз усі її думки крутяться не навколо наради, а навколо його різкого, холодного голосу в слухавці.

Раптом важкі двері розчиняються.

Данило буквально влітає в приймальню, заповнюючи собою весь простір. Від нього віє шаленою енергією та знайомим терпким ароматом дорогий парфумів. У Юлії в грудях знову зрадницьки защеміло.

Вона поспіхом підводиться.

— Наступного разу бери цей клятий телефон і дзвони мені хоч сто разів! — різко кидає він, вихоплюючи папери з її рук. — Мені байдуже, що я зайнятий — ти повинна мене витягнути!

Юлія підхоплює решту блокнотів і дріботить слідом за його широкими кроками: — Я надсилала вам повідомлення...

Данило різко зупиняється біля самого входу до зали засідань. Обертається через плече, обдаючи її льодом: — Дзвінки, Юліє. Мені потрібні дзвінки, а не повідомлення. Я не перевіряю месенджери. Тим більше від вас.

Юлія щосили прикусує губу, стримуючи сльози. — Вибачте...

Данило штовхає двері й входить у залу.

Юлія сідає в кутку кімнати, намагаючись опанувати себе. Вона й сама не знає, як примудрилася так безтямно закохатися в цього суворого, владного чоловіка. Для нього вона — лише непомітний гвинтик. Пил під взуттям.

Після наради керівники починають розходитися. До Юлії підходить керівник відділу кадрів, нахиляється і щось стиха шепоче. Дівчина втомлено посміхається на його жарт.

У залі залишаються лише троє: Данило, його фінансовий директор Артур і Юлія.

Данило повільно повертається до дівчини. Його погляд — кам'яний. Він чітко бачив посмішку, яку вона щойно подарувала іншому чоловікові.

— Документи на мій стіл, Юліє, — карбує він низьким голосом, від якого по спині біжать сирці. — А ви, Артуре, зачекайте за дверима. У нас із моєю секретаркою є незавершені питання.

Його очі темніють, і Юлія розуміє: справжня гроза тільки починається.