В Неаполь

   Після розмови з братом Михайлом , що перебував на роботі в Німеччині у якогось там фермера , Ганна дізналась ,що  її подруга німкеня  Шарлотта знову  запрошує її на роботу  на період збирання урожаю. Вона  там знову знайшла місце в одного знайомого фермера. Навіть телефон його ось дала.  Тоді Ганна подала всі необхідні документи в посольство  і відкрила шин гельську візу на три місяці.  Попередньо замовивши квиток на автобус Львів-Неаполь, склала  речі в сумки  й вирушила на Берлін.

                     Автобус, пройшовши в митний контроль, в′їхав в Польщу. Гарна рівна дорога, вже не  підкидала  так її тіло, як по дорозі  зі Львова до  кордону, а  вела спокійно,  петляючи селами  та містечками  на захід.  Ганна згадувала той попередній свій вояж в  Німеччину, під час якого вона, вивчила досить непогано німецьку, завела хороших друзів, заробила трохи грошей, а що ще треба для молодої, енергійної, незаміжньої дівчини.   І ось зараз  в її пам′яті спливали ті півторарічної давності події, як  вона  виходила з честю, здавалось би безвихідних ситуацій.  Як поліціянти наскочили на плантацію фермера Лукаса, що вона змушена була тікати з поля, щоб не попасти в руки   контролерам. А потім виручила подруга Шарлотта, яка договорилась з однією  німкенею-бізнесменкою, що займалась ландшафтним дизайном. Тоді вона добре володіючи польською  крім працівниці, що упорядковувала клумби з квітами, ще й підробляла  перекладачем, з польської на  німецьку, для польських робочих що працювали в бізнесменки  на ландшафтних земляних роботах.  Була і копійка якась, і робота не дуже  тяжка, та що тепер згадувати, як все минулось. І добре що  добре обійшлося.  А бізнес-фрау  спочатку про папери не питала. Платила добре по 10 марок в годину. Проживала  Ганна разом з Шарлоттою в її квартирі. Та за проживання грошей не брала. І була  Ганна для неї, наче сестра рідна.   Та от одного разу,  в те містечко, де працювала Ганна, наскочили  до сусідів  бізнес-фрау контролери та оштрафували  їх за те, що в тих нелегально працювали остарбайтери. От тоді і  захотіла бізнес-фрау Марі подивитись в паспорт Ганни. А та, щоб якось вийти з цього становища, сказала, що передала документи братові, який поїхав в українське посольство  продовжувати візу. Але на брехні, як кажуть, «весь світ обійдеш, а назад не вернешся», то змушена була Ганна повертатись на Україну.

                І тут без пригод не обійшлося.  Віза прострочена більше як на вісім місяців. Як бути?  Як перетнути кордони трьох держав щоби не попастись?  Думала вона  разом з  Шарлоттою, думала, а  потім  питання вирішилось само-собою.  Зайшла якось ввечері до Шарлотти знайома полька . Посиділи за чашкою кави. Поговорили про се, про те. І та підказала Ганні  вихід з ситуації.  Треба на свято Матері Божої їхати в Губен де кожного року на кордоні Польщі і Німеччини проходить богослужіння. На відправі беруть участь віряни  з навколишніх  парафій  Німеччини та Польщі, і там можна буде цим скористатись, щоб непомітно перетнути кордон.

              Так і поступила Ганна, і дай Боже здоров′я тій польці.  А ось уже українські прикордонники кровиці попили.  Тут запитання  за запитанням.  — Де була?  Як ти перетнула  кордони, що жодної відмітки в паспорті немає?  Грозили  арештом, штрафом.  На всі небилиці, які розказувала, вони майже не реагували, бо знали, що то неправда. Посадили в ізольовану кімнату і думай.  Та що не можуть вирішити нижчі по чину, може вирішити  старший. А  начальник прийшов, вигнав всіх  з кабінету і залишившись з Ганною  сам на сам  сказав, що, якщо та скаже правду, то він її відпустить.  Дівчина призналась і він стримав своє слово. Відпустив.

                    Автобус під′їхав до  Берлінського автовокзалу.

-          Стоїмо  30 хвилин, - оголосив один з водіїв.

   Ганна  набрала номер телефону.  Після зумеру.

-          Гальо! Шерлотта?- з радісним виразом обличчя  запитала вона.

-           Я. Я! – відповіли на другому кінці з′єднання.

-          Hallo! Ich bin bereits in Deutschland. Vom Bahnhof Glocke.( Привіт!  Я уже в Німеччині. З вокзалу дзвоню.)

-          Wie geht es Ihnen?( Як справи?)

-          Rufen Sie an Lukasa.Chy Ich erwarte, dass in seiner Arbeit zufrieden?( Подзвони до Лукаса.Чи можу я розраховувати  влаштуватись в нього на роботу?)

-          Moment mal (Хвилиночку), - сказала Шарлотта і поклала трубку.

Ганна стала чекати  повторного дзвінка  подруги.  Час сплавав. Водій  автобуса  запросив пасажирів зайняти свої місця.  Дівчина підійшла до водія.

-          Почекайте, ще хоч  п′ять хвилин.- попросила вона водія.

-          Добре , п′ять, але не більше.

Тут задзвонив  в Ганни мобільний телефон.

-Наllo!

- Fragt, wie man mit den Dokumenten sind. Haben Sie ein Arbeitsvisum zu beantragen?( Запитує як у тебе з документами. Робочу візу маєш?)

- Nein. Ich habe ein Schengen-Touristen. ( Ні.  В мене шенгенська туристична.)

- Dann eben nicht. Er fürchtet, ohne ein Arbeitsvisum zu nehmen.(Тоді ні. Він боїться без робочої візи приймати).

- Danke Charlotte. Darf man überhaupt sehen. Auf Wiedersehen.( Дякую Шарлотта.Може ще колись побачимось. До побачення)

Ганна поклала трубку.

-Я їду з вами,- промовила до водіїв.

- Куди саме,- перепитав один з них.

­- В Італію в Неаполь,- відповіла дівчина  займаючи своє попереднє місце в автобусі.

                                  *   *   *