Найтяжчим етапом у кожному випробуванні - є мисль. Цю фразу Артурчік казав усім, хто переживав за нього і стверджував, що у горах холодно і не треба туди лізти.
Але Артурчік був не із людей, яких можна було зломити словом. Він бігав по 10 км, закалявся, правильно харчувався, відвідував скалолазний кружок і подумки перемагав слабкість свого духа.
Суперник в очах юного скалолаза був чітко окреслений, сфотографований, розпечатаний і повішений на стінку біля ліжка. Ухаби, склони, сплошнє каміння і сніг вкривали могутню Говерлу.
Після кожного тренування, окрилений силою втоми, Артурчік усміхався до цієї гори і попереджав її про свій скорий приїзд.
У день "Ч", він вкотре розклав усе своє спорядження по кімнаті, і ретельним поглядом провів інвентарізацію. Коли впевнився, що нічого не забуто, то аккуратно згрупував усе в рюкзак, закинув його за спину і трохи кренясь, під перші лучі сонця, відправився у подорож.
Серед найважчих випробувань, які довелося претерпіти Артурчіку, були не холод, вітер та слякоть, а очікування, задушливий автобус та рахунок за проживання в готелі.
Але коли скалолаз нарешті опинився у підніжжя - забулось усе (навіть обіди хуліганів з дитинства).
Він відчув у своїх венах скорость адреналінної крові і зробив перший крок.
Після годин споглядання красот і висот, а также випробування фізичних навантажень, цілеспрямований Артурчік з групою таких само шукачів пригод пройшов свой путь к вершинє.
Щасливий, він зафіксував свій парящій стан на телефон, і невдовзі біля ліжка покорітєля гори з`явилась нова фотографія. На ній була все та ж Говерла, але з усміхненим Артурчіком, який отримав найважливішу перемогу - перемогу над самим собою.
Відредаговано: 15.05.2021