Розділ 27

Наступного дня, через те, що мені не було що робити, спала я з великим задоволенням до першої дня, поки до мене не прибігла кицька і не підняла мене. Я спустилась до батька на кухню, він як зазвичай, коли не бажав готувати, замовив нам поїсти з ресторану.

— Як спалося? — запитав він.

— Прекрасно, — відмахнулась я.

— По тобі та видно, — сказав він, — сніданок, як бачиш готовий, сьогодні в мене зміна планів, ти б не могла відвезти за дві години кішку до грумера?

— Без проблем.

Поснідавши я зателефонувала до Кім.

— Нарешті! — вигукнула вона, після чого схвильовано додала, — все добре? Я чула що сталося.

— І все буде добре, — завершила я, — вони пересунули терміни, поки відновлять майданчик, а зараз вони знімають Саймона.

— Які плани на найближчий час? — поцікавилась вона.

— Кицьку потрібно буде відвезти сьогодні до грумера, в мене буде трохи часу, десь з годину, щоб пройтися магазинами.

— Заздрю, я ввечері йду на подкаст, зараз мені треба записати ще кілька відео для фанатів і рекламну інтеграцію відзняти.

— В мене це так, один, може не один день відпочинку.

— За два дні в нас буде велика вечірка біля басейну, я напишу тобі всі деталі, якщо хочеш можеш приєднатися до нас разом з Реєм.

— Мене і випрошувати не потрібно.

— От і домовились!

Після того, як я все зробила і повернула кицьку назад до дому, я вирішила тихенько перевірити всі новини про «Galaxy», щоб хоч якось спробувати зрозуміти, що там насправді в біса сталося. Телефон знову завібрував, дзвонив до мене Рей. Я підняла слухавку.

— Нам потрібно зустрітися, — сказав він.

— Чув, що на тому майданчику знайшли тіло? — поцікавилась я.

— Так, — погодився він, — хтось видно замітає сліди.

— В мене для тебе є одна пропозиція, ти б не хотів піти зі мною на вечірку з моїми друзями?

— Не проти, — відповів він, — мені за тобою приїхати чи взяти тобі таксі?

— Краще візьми таксі, — попросила я.

— Зараз приїде машина.

Після того як я змінила свій одяг я швидко прибула до його дому. Жив він як виявилось зовсім не далеко, якби я захотіла, могла б піти й пішки. Його будинок був досить великим, як на одного з величезним басейном. 

Рей стояв зовні, в тіні одно з великих дерев і побачивши те, що я прибула пішов мені на зустріч.

— Привіт! — вигукнула я та кинулась йому в обійми.

— Привіт, — прошепотів він мені на вухо, — не хочеш зайти до мене всередину?

— Так, про що ти хотів поговорити?

— Скажу коли ти зайдеш, це не розмова для вулиці.

— Добре, — погодилась я.

Ми зайшли всередину будинку і він запросив мене присісти на диван.

— Не хочеш щось випити? — поцікавився він.

— Я не проти, на вулиці сьогодні дуже жарко, — сказала я та усміхнулась, — я вже жалію, що взагалі одягнула цю сукню.

— З цим я можу допомогти.

Я почервоніла від розуміння того, що бовкнула.

— Краще скажи, про що ти хотів поговорити.

— З цим можна трішки зачекати.

— Як так, — вигукнула я та миттю підійшла до нього та поцілувала прямо в губи.

Не чекаючи він ледь не зірвав з мене ту сукню і паралельно роздягаючись повів мене до дивану. Він ледь прикусу вала мені губи, паралельно граючись язиком в роті. Ще мить і я залишила повністю голою. З не прихованим задоволенням Рей повністю оглянув мене.

— Скажи це, — прошепотіла я, — скажи мені, що ти мене бажаєш.

— Ти навіть не уявляєш наскільки сильно, — відповів він здавлено мені на вухо.

— Уявляю.

Він поцілував мене тепер у шию і попросив:

— Скажи моє імʼя.

— Рей, — шепотіла я.

Він спускався все нижче і далі просив:

— Гучніше.

— Рей.

Він усміхнувся.

Я не знаю скільки тривало це все, але за невідомий уривок часу я почула дверний дзвінок. Рей лиш підняв погляд до долу та гучно запив:

— Хто там?

Тиша лунала декілька пекельних секунд, але ми все-таки почули відповідь:

— Поліція, нам потрібно поставити вам декілька запитань.

— Зараз! — вигукнув він і давши мені в руки мою сукню сказав, — одягнись хоч в неї, не думаю, що ти знайдеш решту.

В моїй голові кричав і божеволів мій внутрішній голос, я переспала з Реєм.

Я точно це зробила.

Він швидко одягнувся і відкрив двері незваним гостям.

— Містере Ройс, детектив Ґарсія, — відрекомендувався той самий чоловік який розпитував мене на майданчику, — якщо не помиляюсь, — протягнув він, глянувши на мене, — міс Сільверс.

Я швидко кивнула та опустила погляд додолу, це наче мій батько знову випадково чи ні спіймав мене з ще одним хлопцем.

— Ви б не могли мені, будь ласка, принести склянку води? — поцікавився він.

— Так, без проблем, — відповів Рей та швидко пішов на кухню.

— Мені потрібно хвилюватися та телефонувати моєму адвокату? — запитала твердо я.

— Ні, ми тільки прийшли порозмовляти.

— Ви нас підозрюєте? — запитала я.

— В жодному разі, але я б попросив вас надати нам алібі на час підпалу, який вам і так має бути відомим з новин.

— Ми були в цілодобовому магазині, я не памʼятаю точно в якому, але в Рея в його банковому застосунку точно буде.

— Ви б не могли мені показати? 

— Так, — погодився Рей, — зараз зроблю.

Він повернувся до нас та простягнув копу склянку води.

— Я думаю ви знаєте більше, ніж говорите, — почав детектив, — в цьому я впевнений. І ви точно ніяк до цього не причетні. Ваш батько передав мені всі матеріали, але попросив, щоб я залишив все в таємниці від вас.

— Окей.

— Інше, — продовжував він, — ви видно просто дуже хотіли взнати всю правду. От мій значок, гарно запамʼятайте все, справа резонансна, тому може статись різне.

Я уважно його оглянула передала його Рею.

— Як ви думаєте, хто вбивця? — поцікавився він.

— Занадто багато підозр, краще перевірте Лінду Вотс.