Розділ 24

В той день, коли ми домовились з Кім піти по магазинах погода була прекрасною, і швидко одягнувшись я пішла з нею на зустріч на домовлене з нею місце. Вона вже чекала на мене паралельно пʼючи полунично-кокосовий раф.

— Привіт! — вигукнула я та обійняла її.

— Привітики, — сказала вона, — бачу, ти так світишся від щастя, що від тебе можна сигарету прикурити.

— Як там твій брат? — поцікавилась я.

— На щастя, вже зʼїхав.

— Мій батько їде скоро на зйомку в Чикаго, в нас там перерва в зйомці, може заглянеш до мене на вечірку?

— Ти ще питаєш? Зрозуміло, що я тільки за, — відповіла вона.

— Я тобі потім напишу всі деталі.

— Прекрасно.

— Я не можу зрозуміти, чому Рей покликав мене на побачення, — прошепотіла я.

— Ти просто йому сподобалась, — відповіла вона.

— А якщо це не так.

— Він не кусається, заспокойся, це він має побоюватися, щоб не кусалась ти.

Після того як ми за кілька годин все-таки знайшли потрібну, яскраво червону сукню з декольте, яку я відразу затвердила та купила,  Кім зробила мені зачіску та макіяж. Я виглядала просто бездоганно.

— Прекрасно,— сказала вона милуючись плодами своєї роботи.

За кілька годин я приїхала на місце, червоніючи від змішаних почуттів і дивлячись тільки до низу я увійшла до ресторану. Рей вже був в середині, а в мене в голові промайнула думка, що я могла запізнитися. Він усміхнувся та сказав:

— Ти дуже красива.

— Дякую, — відповіла тихо я, — ти також.

— Знаєш, я давно хотів тобі сказати, що ти мені подобаєшся, — зізнався він.

Я рясно почервоніла.

— Чесно кажучи ти мені сподобалась на зйомках того рекламного ролика, ти дуже гарно співала, але ти відразу втекла.

Я відвела погляд в бік і тихо додала:

— Я не знала, що ти там будеш.

— Так чому ти втекла? — запитав він, — я ж не кусаюсь.

— Тому, що тоді я була закохана у тебе по самі вуха, — відповіла я, — я не знаю чому, але ти мені дуже сподобався на зйомці «Золотого яблука».

— Якби ти це сказала раніше, може все склалося інакше.

Я знизила плечима та сказала:

— Нагадати, як ти мене називав? — поцікавилась я.

— Не потрібно, але я виявився правий, — відповів він.

— Ти теж був в мене закоханий, — додала я, — не міг сказати?

— Я весь час старався це зробити.

— От чому ти себе так дивно поводив, я тобі зараз таке розкажу.

— Давай, — попросив він.

— Ти раз йшов через зону для статистів, я сиділа на лавці з самого краю, ти пройшов, я сиділа з обвислою щелепою, і вона вилаялась, що не змогла мене скинути на тебе.

— Я б тоді тебе точно піймав, і запамʼятав 100%.

— Не щодня, на тебе скидають дівчат.

— Правда, — відповів він та розсміявся, — надіюсь це була одно спроба?

— Ні, вони пробували раз десять, але враховуючи те, яке там було взуття, я сама боялась десь там гепнутись.

— А чому ти стала актрисою? — запитав він.

— Батьки так захотіли, — відмахнулась я. 

— Зробімо вже замовлення, — запропонував він, взяв меню, після чого поцікавився, — вже знаєш, що хочеш?

— Я візьму найменший стейк і вина, більше думаю не зʼїм.

— Я покличу офіціанта, — промовив він.

Після того як він замовив нам їжу він продовжив:

— Так нам це вважати за перше побачення? — поцікавився він.

— Якщо вважати, що перед тим ми ходили на не побачення.

— Значить це вже четверте, — відповів він.

— А ти завжди хотів стати актором? — запитала я.

— Ні, насправді я хотів стати хірургом, але після аварії в мене руки трясуться.

— Але попри це ти один з моїх улюблених акторів, через те, що колись ти зустрінешся з моїм батьком в ролі мого хлопця, знай, що він дістав для мене постер серіалу «Золоте Яблуко» з твоїм автографом.

— В тебе не такий вже поганий батько.

— Він прекрасний батько, коли ми живемо нарізно і він памʼятає скільки мені років.

Після того як ми поїли та випили вина він запросив мене на прогулянку на набережній.

— Знаєш, я навіть не вірю, що це відбувається, — прошепотіла я, — це так дивно. Все занадто ідеально, наче я сплю.

— Енджел, — прошепотів він.

— Так? — запитала я.

— Не хочеш стати моєю дівчиною? — поцікавився він, — я знаю, що для тебе це може бути занадто швидко, але я хочу знати твою відповідь.

— Я згодна, — відповіла я та усміхнулась, — Рей я стану твоєю дівчиною.

Ми замовкли на мить, наче стараючись обдумати й усвідомити все що сталось зараз. Спочатку сказати, що ми сильно ладили, було б брехнею. А як я почервоніла, коли він випадково торкнувся мого декольте, як ми разом влізли в гримерку Бафі, як він старався допомогти мені одягнути назад кринолін. 

І як він весь час старався мені щось сказати.

Я не знаю чому ми влізли в справу розслідування смерті Бафі, але попри все ми разом хотіли знайти правду.

— Рей, — тихо покликала його я.

Його погляд став знову живим і він запитав в мене:

— Що таке? — поцікавився він.

— Чому ти мені допоміг тоді в Міленіумі, — сказала тихо я.

— Я не міг тебе залишити на одинці з тим гадом.

— Мене б врятували подруги, — заспокоїла його я.

Він взяв мене за підборіддя і змахнув з мого обличчя прядку волосся, яке вилізло з моєї зачіски. Рей довго дивився мені в очі, після чого я обійняла його за шию. Він схилив голову і миттю потягнувся до так бажаних губ. Я не знала коли це почалось, але точно не бажала, щоб це закінчилося.

Він цілував мене, так, наче це був останній наш день на землі.

Я почула дивний звук, наче хтось нас сфотографував.