Розділ 22

За кілька хвилин приїхали медики. На щастя, Торі вже встигла поїхати геть. Поліція також не забарилась. Сара кипіла від злості, гучно тупаючи та лаючись на все горло.

— Добрий день, — сказав один з офіцерів, — ми можемо поговорити?

— Так, — погодився Рей.

— В мене є кілька запитань, — уточнив він, — перше, це ви знайшли потерпілу?

— Так, — відповів твердо Рей, — я з подругою вирішили відійти від натовпу та помітили її.

— Відійти від натовпу, — прошепотів тихо він, —  які між вами стосунки?

— Ми друзі, — сказала твердо я.

— Так і запишу, — промовив він, — ви знаєте потерпілу?

— Ні, — заперечив Рей, — я бачу її вперше в житті, можливо ми працювали колись разом, але я її не пригадую.

— Дякую, — сказав він та пішов геть.

Після всього, що сталося ми відразу пішли геть, не випробовуючи свою долю. Я знайшла номер телефону менеджера Бафі та відразу подзвонила.

— Це Джон Генрі, зателефонуйте пізніше, — сказав механічний голос.

Я поклала трубку.

— Я попала на автовідповідач, — промовила я.

— Нічого дивного.

— Ти бачив його? — поцікавилась я.

— Враховуючи, що чоловіків там майже не було, останнього менеджера Бафі я не побачив.

— Ти його знаєш? — запитала в нього я.

— Так, — відповів він, після чого запропонував, — давай я відвезу тебе додому.

— Не має потреби, я живу за кілька вулиць, — відмахнулась я.

— Я наполягаю, — продовжив Рей.

— Тоді я погоджуюсь.

Я повернулась додому. В будинку нікого не було, що для мене було справді дивно. Робоча зміна батька, мала завершитись кілька годин тому, а після нічних зйомок він завжди йшов спати. Кішка знервовано бігала по дому, наче щось шукаючи.

— Сніжинко, — покликала її я, — я ж тебе нагодувала, батько повернеться скоро.

Вона продовжувала гучно нявчати.

— Я сказала, що не дам тобі їсти, ти їла три години тому, в тебе режим.

Перевіривши весь дім я зрозуміла, що мої підозри були не марними. Я подзвонила батьковому помічнику.

— Добрий день, — привіталась я, — ви знаєте де мій батько?

— Джек Сільверс? — уточнив він.

— Так, — відповіла я, — він мав ще три години тому повернутися додому, але його немає.

— Хто турбує? — запитав він.

— Його дочка, Енджел, — сказала я.

— Вибачте, що не попередив, батько просив вам передати, що сьогодні повернеться на пʼять годин пізніше, ніж планував.

— Дякую.

***

Наступного дня після того, як я зʼїла свій сніданок та вирішила кілька дрібниць, я відразу вирушила на зйомку. Грати на спеціально збудованому для цього корабля було досить складно. Рей завжди був готовий швидше ніж я, хоч і приходив щонайменше на пʼятнадцять хвилин пізніше.

— Ти готова? — запитав він.

— Абсолютно, — відповіла я, після чого тихо додала, — нам треба поговорити про дещо дуже важливе.

— Про що ти хочеш поговорити? — запитав він.

— Щось не так з моїм батьком, останнім часом він поводиться себе дуже дивно.

— Я думаю, що ти просто не звикла до всіх його дивацтв.

— Нічого, тільки отримаю гонорар, відразу зʼїду.

— І скільки тобі наобіцяли? — поцікавився він.

— З тих грошей які я отримаю, більшість піде мені на житло.

— Не хочеш мені розказати? 

— Ні.

— Тоді готуйся до початку зйомки, — порадив він.

— Я готова.

За кілька хвилин ми повернулися на наші позиції та розпочали роботу.

— Ви вбили мого батька, — прошепотіла я.

— Я цього не робив, — заперечив він, — для мене це зробило тільки гірше.

— Про що ви? — запитала в нього я.

— Керолайн, — сказав тихо він, — мені була потрібна кров зрадника, я шукав не його, а його дружину.

— Ви брешете! — вигукнула я.

— Я можу поклястись своєю шпагою, що не робив цього. Памʼятай, що в морях, є істоти набагато страшніше ніж я.

— Знято, — прокричав режисер, — ще чотири дублі та зміна ракурсу!

До знімавши цю сцену зі всіх ракурсів та ще кілька інакших, серед яких була невдала спроба втечі та споглядання на місто, що зникало за горизонтом, а я бачила лиш грінскрін, я була майже вільна.

Ми пішли з Реєм разом на перерву, щоб швидко перекусити.

— Не віриться, що зніматися залишилось зовсім не довго, — прошепотіла я.

— Час минув дуже швидко, маєш ідею, що будеш робити далі? — запитав він.

— Я вже прокачала соцмережі, якщо фільм вибухне та я проснусь популярною я викуплю «Флору», покращу її та зроблю так, щоб туди стояли черги.

— Гарна ідея, — промовив тихо він, — готова до зйомки весілля?

— Так, — відповіла я, — надасть мені вже сукню перешили.

— Ти далі приклеюєш свій піратський костюм? — запитав жартівливо він.

— Так, — відповіла я, — вони вирішили мені не зменшувати верх.

— Я тобі хотів дещо сказати.

— Знову? — вигукнула здивовано я, — ти це пробуєш вже в третє, щось мені сказати, а потім відмовляєшся.

— Цього разу я хочу сказати тобі про дещо інше.

— Говори, — попросила в нього я.

— Я не зміг вийти на менеджера Бафі, весь час я попадав на автовідповідач.

— Неприємно, але моє він просто був зайнятим. Ти знаєш що з тою дівчиною?

— Ні.

— Я б хотіла знати, що з нею сталось.

— Я також.

— Що там з твоєю сестрою? — поцікавилась я.

— Все добре.

— До речі, чому ти не розказував про неї?

— Ти й ніколи не питалася.

Ми закінчили свою перерву трохи раніше та повернулися на знімальний майданчик. В одному з бічних коридорів, який проглядався з нашої позиції я побачила, що Джонс розмовляв з тим детективом, що розслідував справу Бафі. Все ставало ще дивніше, ніж спочатку.