Розділ 15

Я забрала сумку і він мене швидко витягнув з бару. Ми сіли на якусь лавку і він за секунду тиші почав говорити.

— Поясни мені все, будь ласка, — попросив він.

— Я нічого не знаю, — прошепотіла я та опустила погляд додолу.

— Дай телефон, — сказав він та витягнув руку.

— Так.

Я дістала свій мобільний та протягнула йому. Він декілька хвилин пововтузився з ним і після короткої паузи сказав:

— В тебе програма шпигун на телефоні.

— Нічого дивного, відмахнулась я, просто дивно, що це зробив саме батько.

— Про що ти?

— Ну, коли тільки зʼявилися смартфони спочатку це зробила мати, потім мачуха, потім знову мачуха, потім мамин бойфренд, а ще потім мій батько. Просто куплю запасний телефон.

— Ти розумієш що це не нормально?

— Ні, — заперечила я, — він просто хвилюється за мене.

— Енджел, нагадай стільки тобі років?

— Дванадцять три, — відповіла я.

— Це значить, що ніхто не має права це робити.

— Мені легше  телефон дома залишати, ніж починати цю розмову.

— Це тільки твоя справа, але зрозумій, що це не нормально, — сказав він, — і я більше не піду з тобою купатись тут. Це просто жахливо.

— Холодно? — запитала я, — боїшся плавки загубити?

— Наступити на мертву чайку. Океан тут жахливий.

— Я за звичкою говорю про море, а не океан.

— І звідки в тебе така звичка?

— Колись я жила на березі моря, тому я завжди говорю про океан чи затоку, як про море.

— Я витерплю це дивацтво, — пожартував він.

Я розсміялася і продовжила:

— Це найкраще не побачення в моєму житті.

— Краще повернись до дому, в тебе завтра інтервʼю, — порадив він.

— Ти правий, — відповіла я.

Я повернулася до дому та лягла спати, не бажаючи більше думати про всю ситуацію, що склалася.

З ранку я вирішила поїхати кудись на сніданок. Після того як я поїла, тоді повернулась назад та вирішила підготуватись до інтервʼю. 

— Будь впевнена, — шепотіла я, — все буде добре.

Але в голові досі були тривожні думки.

Та попри все мені було цікаво хто вбив Бафі та чи причетний до цього злочину мій батько. Він поводив себе підозріло, знав деталі, які не повідомляли в пресі та як виявилось особисто знав мого підозрюваного.

Та найгірше з всього було те, що він установив програму стеження на мій телефон і я прекрасно розуміла, що в ній була функція підслуховування.

Цього разу зі своєю гіперопікою він зайшов занадто далеко. Тільки як в мене зʼявиться можливість я переїду деінде, де ні в кого з моєї родини не буде можливості ще щось втнути.

Такі речі були виправдані коли мені було пʼятнадцять і те що, і він, і мама рились в моєму телефоні, сумочці, одязі не було чимось поганим, але це вже було занадто.

Я одягнулась та зробила макіяж та зачіску. Одягнувши свій новий червоний костюм я поїхала на інтервʼю.

Я пройшла через задній вхід та знайшла знімальний майданчик.

В далині кричала якась жінка:

— Ти криворука! Як можна було впустити сценарій.

— Вибачте, міс Лорен, я все виправлю, — шепотіла її помічниця.

— Тебе звільнено!

Вона заплакала та мене втекла кудись. Журналістка закотила очі та втупилась у свій телефон. 

Гучно тупаючи,  до мене підійшов інший асистент.

— Міс Сільверс, — сказав він та після паузи продовжив, — пройдіть до зони очікування.

Він завів мене в кімнату, я зробила собі кави та сіла чекати. Та журналістка була не найприємнішою людиною, ще й диван в неї дуже твердий. 

Я включила свій телефон та вирішила заглянути в коментарі під моїми фото.

«Крадійка ролі!».

«Бафі краще!!!»

«Ми з Бафі!!!»

«Вкрала роль, тепер коханого також?»

«Фальшивка!»

Знову.

Але нічого страшного.

Я відкрила відео та почала їх дивитись. Чому так багато едітів з нею. 

Я починаю жаліти, що погодилась на роль.

Але попри це я мала досягнути свою мету, навіть якщо прийдеться зробити набагато більше, ніж я планувала перед тим.

Мій телефон задзвонив.

Це був Рей.

— Привіт, — сказала тихо я.

— Привіт, хвилюєшся? — поцікавився він.

— Дуже сильно.

— Все буде добре.

— Але мені страшно, — заперечила я, — я не була на них за безліч часу.

— Я не знаю як мені тебе заспокоїти, але знай, що нічого страшного не станеться.

— Дякую, — прошепотіла я, — може ще кудись підемо, я не знаю чи в мене вийде відтворити одну зі сцен.

— Добре, давай коли ми вже будемо на Карибах потренуємось.

— Можемо потім піти поплавати.

— Знову на не побачення? — поцікавився він.

— Так, ми ж лиш колеги, — відповіла я.

— Може тепер друзі? — запитав він.

— Якщо ти хочеш, не закоханий в мене Рей.

— Сказала не закохана в мене дівчина.