Розділ 7

— Тобто ти хочеш сказати, що папараці сфотографував твою машину і їхав за тобою аж до дому? — запитав батько.

— Вони злиють мою адресу… — прошипіла я.

— І номер в додачу, — додав він, скидаючи мій одяг в мішок, — може треба зробити все акуратно?

— На це немає часу, — простогнала я, — коли вони злили нашу з мамою адресу, натовп зібрався за пів години. Він видно вже закинув все до себе на сторінку, зібрав декілька тисяч лайків і вже пів міста знає де я живу.

— Тоді в нас залишилось не більше ніж пʼятнадцять хвилин, якщо хтось взагалі приїде.

— Після того скандалу з Робертсом сто відсотків.

— Я йому відірву яйця, за те що він посмів так сфотографувати мою дочку.

— Все забрав? — запитала я.

— Вана вся в тому ж мішку що та одяг, їжа і твої дрібнички в іншому, сміття я вже викинув в сміттєпровід.

— Дякую.

— На авто я вже викликав тобі евакуатор, довезуть до мого механіка, ремонт моїм коштом і домовився про продаж.

Я кивнула і ми швидко вийшли на вулицю.

— Вже розбирались, — прошепотів батько.

Тільки помітивши нас юрба папараці кинулась, а наш бік, один з яких навіть постарався залізти мені з фотоапаратом під спідницю, батько швидко заштовхав мене в машину і ми швидко рушили геть.

— Стерв'ятники, — вилаявся батько і продовжив, — але з такої нагоди я познайомлю тебе з моєю дамою серця.

— І стільки їй? — запитала в нього я.

— Вона молодша за тебе, — відповів він, — може як в старі добрі часи замовимо піцу і подивимося фільм?

— На фільм часу не вистачить, в мене завтра примірка, — пояснила я, — а я ще хочу виспатись.

— На котру? — поцікавився батько.

— Четверту, — сказала я.

— Тоді в тебе вистачить часу на твого батька.

Коли ми доїхали до дому та увійшли в середину, батько кинув мої речі на підлогу та заговорив:

— Дама мого серця! — вигукнув він.

Гучно нявкаючи до нас прибігла біла пухнаста кішка з блакитними очима.

— Це дама мого серця, Сніжинка, — відрекомендував кішку мій батько. 

— Твоя дама серця це кішка?

— Ну, з жінками мені не везло, а цю красуню я не міг покинути.

— Ти взагалі не хотів заводити домашню тваринку.

— Я знайшов її брудну на дорозі й не зміг пройти повз.

Мій батько був завжди людиною непередбачуваною, тому в тому, що він зробив не було нічого дивного.

Після того як нам привезли улюблену піцу з ананасами ми подивилися фільм і пішли спати.

Я проснулась серед ночі від того, що кішка бігала по будинку і відразу відчула, як мене вкусили за великий палець на нозі. Я підвела погляд, а Сніжинка відразу відскочила та жалібно м'явкнула.

Зранку, насправді як виявилось я встала о другій дня я швидко поснідала та зробивши всі свої справи викликала таксі та поїхала на примірку.

Там було декілька незнайомих мені жінок що увесь час бігали між рядами костюмів, підбираючи їх статистам.

Низький чоловік з короткою бородою в зеленому костюмі підійшов до мене і запитав:

— Як тебе звати?

— Енджел Сільверс, — відповіла я.

— Актори на поверх вище, — відповів він та провів мене на сходи.

Добравшись до потрібного місця я побачила, що рей був вже там.

— Класний костюмчик, — пожартувала я,

— Я в цих рукавах не можу поворухнутись, — сказав він.

— А що мені говорити? Я ж в корсеті.

Він зареготав, а я пішла далі.

— Енджел Сільверс, сюди, — вказала мені жінка з обʼємним волоссям, — роздягайся.

Вона передала мені якийсь корсет і скомандувала:

— Міряй.

Він виявився мені як раз, а вона продовжила:

— Тепер пояс з панчохами, взуття і спідниця.

Коли я була повністю вбрана вона заговорила:

— Так, зараз виправимо, — сказала вона відразу на мені розпорюючи верх сукні.

Підчепивши зайву тканину з боків булавами вона сказала:

— За тиждень ми встигнемо це виправити, тепер йди на волосся.

Досить швидко я вже була так, а в одному з крісел сидів Рей:

— Я тобі заздрю, — простогнала я, — тобі зачіску зроблять за декілька хвилин, а я буду сидіти годину, поки мені це зроблять за годину.

— Краса потребує жертв. До того ж для тебе в них тільки локони.

— Ти жартуєш? — запитала в нього я.

— І фата.

З ним все зробили швидко, а я тільки й сиділа, поки мені зробили локони, заплели кіску, зробили каскад, закріпила квіти з тканини та фату.

— Вільна, — сказала жінка і вказала мені на вихід, — тепер йди на мейкап.

Всередині був Нолан.

— І ти тут! — вигукнула я.

— Я повторюю тільки свої роботи, — відповів він і помахавши пальцем продовжив, — якщо я твій стиліст, це значить, що я роблю більшість.

— І що ти зробиш з моїм лицем? — поцікавилась я.

— Нічого серйозного, — відмахнувся він, — сідай в крісло.

В нього був один великий талант, швидко робити мені макіяж, при тому робив його найкраще з всіх.

— І готово, — сказав він та повернув мене до дзеркала, — І як тобі?

— Ти найкращий!

— Знаю, — промовив він і відвів мене вбік, — потрібно поговорити. Приходила поліція. Розпитувала про всіх. Вони підозрюють, що вбивця хтось зі знімальної команди.

— Не можливо, — прошепотіла я.

— Будь обережна, — попросив він, — тепер йди фотографуватись.

На білому фоні стояв Рей позуючи перед камерою. 

— Почекай трохи, — попросив фотограф.

Я кивнула і відкрила стрічку новин. Вони були переповнені двома відомостями, смерть Баффі й та неприємна ситуація з Робертсом. На одній зі статей був гучний заголовок «Унікальні докази в справі Бафі Анрнольдс».

Всередині було написано досить багато і маю час я вирішила швидко її прочитати.