Розділ 5

Повернувшись додому після насиченого дня і взявши собою сценарій я швидко пішла спати. Одним з найбільших плюсів бути в головних ролях, або просто достатньо відомою, була потреба приїжджати набагато пізніше ніж решта. Коли всі статисти приїжджали за пʼять годин до початку, я мала зʼявитися лиш за півтори години до старту.

Мене зустріла Лінда та почала говорити:

— Ми сьогодні виділимо вам вашу гримерку, щоб вчорашня ситуація більше не повторилася.

Я кивнула їй, а вона привела мене до гримерки Бафі де тепер висів вже новий підпис «Енджел Сільверс». Всередині вже був мій гример Нолан.

— Сьогодні потрібно зробити тобі як найміцніший макіяж та зачіску, будеш сьогодні вистрибувати з вікна.

— Не лякай мене, — попросила в нього я та продовжила, — я боюсь до Рея торкнутись зайвий раз, не то що…

— Все буде прекрасно, принаймні виглядатимеш на десять з десяти, це я тобі гарантую.

— Але якщо я занадто важка, — просто гнала я.

— Дівчинко, — заспокоїв він мене та додав, — ти важиш менше ніж його робоча вага.

— Звідки ти знаєш? — поцікавилася в нього я.

— Він вчора всім вихвалявся, що підіймає вісімдесят кілограмів.

— Він любить видно вихвалятись, — протягнула я та закотила очі.

— Тобі потрібно не так тиснути на себе, — сказав він, — якщо будеш робити так далі, нічим це добрим не скінчиться.

— Надію в них буде вдосталь води, адже кричати я довго не зможу.

— Ну надіюсь ти висоти не боїшся.

— Не боюсь.

— На якби боялась, там не високо, вони на щастя вже встигли перебудувати майданчик.

— Так швидко? — здивовано вигукнула я.

— Жартую, зйомка сьогодні деінде.

— Гарний жарт, я навіть купилась. Знаєш ти зі всіх робив мені найшвидше і найкраще макіяж.

— Знаю, я ж найкращий, — відповів він.

— А ти був знайомий з Бафі? — поцікавилась я.

— Я декілька разів робив їй мейкап, але єдине що я про неї можу сказати, що вона страшно нервувала на примірці.

— Може знаєш чому? — записала в нього я.

Він замислився на декілька секунд.

— Вона часто грала за системою Станіславського, що дратувало Ройса, особливо після того, як вона закидала його валентинками по зйомках того серіалу.

— Це жахливо дратувало, як вона поводилась на тому плані, мене так поглядом не принижувала вчителька з фізики, а ми один одного терпіти не могли.

— Точні предмети велика проблема для творчих людей.

Я кивнула, а він продовжив.

— До речі, як ти потрапила на зйомки? — поцікавився він, — я думав вони запросять Лору Йонас.

— Батько сказав, що я мушу приїхати. А так мене звільнили за роль.

— За роль? — вигукнув Нолан, — де ти працюєш? 

— Я була баристою, — відповіла йому я.

— Ти там була голою? — пожартував він.

— В короткому платті з глибоким декольте, але не більше, — пояснила я.

— І готово, — сказав він, — можеш далі захоплюватися моєю роботою.

— Ти найкращий, — вигукнула я.

— Знаю, — відповів він.

За декілька хвилин всередину увійшла Лінда та заговорила.

— Вже готова? — запитала вона схрестивши руки на грудях, — нам час їхати.

Я кивнула, а вона продовжила:

— Тоді на вихід.

Одним з великих плюсів бути актрисою в головних ролях було те, що деколи навіть на невеликі відстані могли відвезти бусиком. Декілька років тому я разом з іншими статистами йшла до зйомок кілометр, а потім нас не впускали на майданчик, при тому, що тоді в кампусі нам могли все організувати й так. 

Всередині сидів Рей і ще троє чоловіків в британській військовій формі вісімнадцятого століття. Один з них, як я зрозуміла грав капітана.

— Ми вже зачекалися, — почав Рей і схрестивши руки на грудях запитав, — ну і що ти там робила?

— Вдягалась, якісь заперечення? — відрізала йому я.

— Надіюсь, що я зможу тебе підняти в цій сукні, — продовжив він.

— Ну, я не важу вісімдесят кілограмів, поперек не надірвеш, — відповіла я та закотила очі.

— І що між вами? — запитав актор в капітанській формі. 

— Нічогісінько, на щастя, — вигукнула я та протягнула йому руку, — Енджел Сільверс.

Водій повернув голову і запитав:

— Вже їхати чи ми ще на когось чекаємо?

— Їдь, — відповів Рей.

— Саймон Андерсон, — представився він, — сьогодні ми будемо старатись запобігти вашому викраденню.

— Знаю, — промовила я, — мені треба тільки сказати, що ви робите Рею, потім заверещати, після чого я буду без свідомості в Рея на плечі. 

— Правильно, — прокоментував Ройс, а поглянувши мені прямо в вічі додав, — надіюсь сьогодні ти не зомлієш через це.

— Чому я маю зомліти? — запитала я з неприхованим подивом.

— Вчора ти почервоніла, через те що я лиш ледь тебе торкнувся, — продовжив він.

— Ти провів пальцем по моєму декольте, хто б не почервонів! — заперечила я.

— Та, хто в мене не закохана, — відповів він та усміхнувся.

— Це просто було неочікувано! — вигукнула я.

— Добре, добре, зі своїми справами розбирайтесь самі, а не кричіть на всю машину, — попросив Саймон.

Я гордовито відвела голову в бік і вирішила ігнорувати Рея як найдовше як вийде. 

— Ми на місці, — сказав водій і вийшов відкрити нам двері.

Дійшовши до майданчика через кімнати статистів я вирішила оглянути все довкола. Вони збудували цілий невеликий балкон і частину саду. День сьогодні обіцяв бути дуже веселим.

На щастя того крикливого помічника режисера не було, з всіх була Лінда та ще декілька інших, порахували яких було досить складно. Зі статистів було приблизно десять людей, що грали чи то варту, чи військових. 

Сьогодні ми відіграли лише шість годин, що за мірками моєї роботи було зовсім не багато, навіть менше, ніж коли я працювала в кафе. 

Повернувшись додому я зробила собі вечерю з напівфабрикатів та включила новини, там йшов репортаж про вбивство Бафі.