Розділ 2

Я звалилась на нього, навіть без допомоги Еріки. Я ж вже відмовилась від того божевільного плану. Він мені сподобався, ще під час перших зйомок, особливо його спина, і одна з моїх знайомих запропонувала штовхнути мене на нього. Вона навіть жаліла що не змогла скинути мене з лавки, коли нас перевели в іншу залу, через яку йшла дорога до знімального майданчика.

Ситуація була настільки дивна, що оминаючи трохи умову про нерозголошення, я два тижні пищала, як він мені сподобався.

Вищим благом було, коли він випадково зачепив на сходах, на яких я сиділа за збігом обставин. 

Треба було всього лиш подзвонити батьку.

Я набрала його номер і він відразу підняв слухавку.

— Знайшла Джонса? — запитав він.

— Ще ні, — прошепотіла я та зібравши всю мужність продовжила, — поясни мені, що це за фільм?

— Ромком, — відповів він, — те що треба для гарного старту карʼєри.

— Я що цілуватимусь з головним актором? — поцікавилась я.

— А ти що думала! — вигукнув він.

— Я помру з сорому, — сказала я.

— Я щось не знаю? — запитав він.

— Як сказати, — протягнула я, — я почала користуватися соціальними мережами, щоб слідкувати за його акаунтами.

Він кинув трубку.

І чим я його розлютила цього разу?

До мене швидко підійшов якийсь худорлявий старий з чорною папкою в руках.

— Я Джонс, — представився він, — режисер цього скромного проєкту, а ви міс Енджел?

— Так, — сказала я.

— Чудово! — вигукнув він, — коли Сільверс взнав про мої проблеми з Бафі, відразу порадив взяти тебе. Що в тебе з досвідом?

— Зараз я ходжу в основному на ролі другого плану, не більше, ще кілька раз заміняла подругу в кабаре.

— Ну, не густо, — прокоментував він, — Лінда дасть тобі сценарій, підпишеш контракт і відразу на зйомки.

— Так швидко? — запитала здивовано я.

— Це не швидко, просто мертву не змусиш грати в кіно, — відповів він та рушив кудись геть.

Я стояла ошелешена новиною. 

Попередню актрису хтось вбив, а батько обманув мене!

І де ця Лінда?

— Якщо хочеш знайти Лінду, я для тебе незамінний, — почула я голос Рея заді.

— Сама розберусь, — відрізала я.

— Тільки якщо щось піде не так, і ти запізнишся, буде тобі непереливки, — уточнив він.

— Тоді відведеш мене до неї? — попросила в нього я.

— Так, — погодився він, — матимемо час познайомитися. Я  Рей.

— В курсі, — відрізала я.

— Звідки знаєш? — запитав він.

— В опікуна запитала твоє та імʼя, і прізвище, і вік, все що знає інтернет, — сказала я.

— І як ти взнала хто я? — поцікавився він.

— Ми були в одному списку, запитала хто ти в одного з опікунів, — пояснила йому я.

— Це конфіденційна інформація, не думаю що він мав право це розказувати.

— Ну не знаю, — протягнула я, — але в мене є особливий шарм, не кожен чоловік може встояти. Підійду, усміхнусь, запитаю і завжди отримаю відповідь. Та і ти рік тому не був аж дуже відомий.

— Лінда от там, — промовив він та вказав мені на руду жінку.

Я швидко підійшла до неї та заговорила:

— Ви Лінда? — запитала в неї я.

— Так, — сказала вона та продовжила, — ви Енджел?

— Так, — відповіла я.

— Добре, — промовила жінка, — переодягніться, відіграємо ще одну сцену і якщо це нас влаштує, підпишемо контракт.

Вона повела мене кудись в бічний коридор, до великої кімнати повної доверху різноманітним одягом. Наблизившись до однієї з жінок вона заговорила:

— Анно, дай їй якусь сукню, я не певна чи підійде їй одяг Бафі.

— Зараз, — погодилась вона і швидким кроком пішла між рядами.

Після короткого шелесту я знову почула її голос.

— Який в неї колір очей? — поцікавилась вона.

— Чорний, — вигукнула Лінда.

— Яку дати їй сукню? — поцікавитись Анна.

— Режисер хотів би червону,— відповіла вона, — який в тебе розмір, ріст і тому подібне?

— Метр шістдесят три, розмір XS, нога 36 — сказала я.

Досить швидко вони винесли бордову сукню в стилі 18 століття та відповідні туфлі з бантами.

— Підходить? — запитала Анна.

Я кивнула, а вона продовжила:

— Тоді марш переодягатися! — наказала вона.

За декілька секунд, коли я вже переодягнулась, Лінда звела мене до характеризації статистів та продовжила:

— На жаль в нас немає окремого персоналу саме на вас, — заговорила вона, — я проведу вас без черги.

— А що це за фільм? — запитала я.

— Вам батько не розказав, це фентезі про піратів.

— Ні, сказав ромком, — відповіла я та схрестила руки на грудях, — він навіть не сказав, що сталось з Бафі.

— І що він вам сказав? — поцікавилися вона.

— Те що вона залетіла і не підходить для зйомок.

— Тоді твоєму батьку є що приховувати, — прокоментувала вона, — він згадував, що ти займалася бальними танцями.

— Так, поки могла за це платити.

— Пояснюю твою сцену, ти танцюєш з ним на балу.

— Я думала, це буде зовсім інакше.

— Ми теж, але не можна закривати проєкт через одну смерть, до того ж ми ще не оголосили хто в головних ролях.