11(2) - (3)

Два дні тому

Максим

Вивів Меггі з їдальні. Невже вона відразу не могла зробити це сама? Навіщо терпіти?

- Ти що коїш? - зловісно вп'явся очима у розслаблений стан хлопця. Гаррі сидячи спокійно на стільці, навіть і не дивився на мій розлючений профіль.

Хлопець розправив плечі й задоволено хмикнув. Насправді Мег абсолютно не здогадувалася про те, що Гаррі не простий юнак з поганою репутацією, а справжнісінький хижак, тільки не повністю, а на одну четверту частину. Матінка-природа все ж вирішила познущатися з хлопця і наділила тим, що він міг тільки міняти колір очей і відчувати емоції. Оборот та інші здібності, такі як-от - швидкість, чарівність, гострий слух і кровожерливість - йому не було знайомим. І це було дуже навіть справедливо, адже таке створіння, як Гаррі - не повинно взагалі було знати про мій - наш світ; він не такий і прекрасний як думають фанатики фентезі та містики. Він страшний і небезпечний. Ми виживаємо, а не живемо як нам хочеться.

- А на що це схоже, Вулф? - вищирився хижо Гаррі, - Уокер дещо винувата мені, тому маю повноправну можливість ставити їй власні, - піднявся й усміхнувся куточками губ, - Питання й цілком очевидні речі. Дівчина ще здавна належала мені.

Звузив очі й невідривно слідкував за хлопцем. Слова Гаррі різали слух, а нахабний вираз обличчя відверто дратував. Як же хотілося від щирого серця й з "коханням" лагідно пройтися по цій самовдоволеній фізіономії, однак він був одним із наших, а тому тільки певні обставини могли змусити мене побити хлопця. Хоча зазіхання на пару - не причина?

- Видали жалюгідну спробу прив'язати до себе Мег, - спокійно видихнув й продовжував слідкувати за ним. Один невірний крок й мій вовк не витримає цих тортур, адже насильно здержувати звіра - украй як небезпечно; достатньо якось дрібниці й кімната буде нагадувати суцільне місиво, а от тіло нашого героя можливо й не знайдуть. Занадто аж почав дратувати.

- Так то не спроба, а своєрідний знак, того як вона мені не байдужа, - уїдливо скривив лице, - Знаєш, останнім часом війна між кланами не припиняється. Вірогідно, що незабаром почуємо таку новину, що усім прийдеться ховатися. І тому як Мег мені не байдужа, - котрий раз підкреслив Гаррі. Я примружив пекучий погляд й заскреготів зубами. Здається, хлопець помітив який вплив мають його противні слова й тому оголив біленькі зуби, шкода що колись прийдеться пройтися по цій голлівудській усмішці, й хижо нагнувся корпусом уперед, - Хочу забрати її із собою. Гадаєш, її батя буде проти? - зухвало провів поглядом кімнату й повернув лукавий на мене, - Ні! Ані скільки! Йому очевидно байдуже, хоч і намагається грати роль чудово та люблячого татуся.

- Закрий свій писок, - не витримав й ухопився за комір. Тепер ми зловісно буравили очима один одного, - Ти негайно видалиш проклятий ролик й припиниш будь-які спроби домагатися Мег, зрозуміло? - крізь зчеплені зуби карбував кожну букву, лють була така, що самовладання трималося геть чисто на одній волосині, - Інакше...

- Що? - вп'явся сірими очима й спробував убрати мої руки. Але в силі ми значно відрізнялися. Гаррі трохи насторожився, адже мої руки почали поволі трансформуватися. Але запал сміливості й безглуздого ризику ще був у крові чоловіка, - Що ти можеш, га? Лише стрибати на своїх двох й погрожувати, мм?

Але відповісти мені не дав терміновий виклик. Я не прибираючи однієї руки все ж продовжував втримувати нахабного слизняка. Запах страху й брехні смердів на всю кімнату. Намагаєшся бути відважним? Побачимо, дякую тому, хто наразі врятував тебе, виродку!

- Алло, - зло гаркнув у смартфон, ні на мить не відводив очей від притихлого Гаррі, жестом приказав мовчати, інакше точно зірвуся й пошматую, як гострий ніж капусту, одного противного виродка.

- Бачу не в гуморі, - відповів на мою грубість голос Джона, - Невже знову хтось розлютив? - миттєво видихнув у трубку. Джон вчив тримати будь-які спалахи гніву при собі, не показувати іншим, бо водночас - це стане слабкою частиною тебе. Але у мене завжди погано було з цим, а тим паче якщо це стосувалося її. Дівчини, через яку буквально втрачав мізки й розум, милосердя. Усе водночас.

- Скоріше до діла, - процідив, - Мені ніколи! - кинув палкий та колючий зір на винуватця мого краху. Хлопець сіпнувся у моїх руках. Правильно, що боїшся, тільки вже пізно. Раніше треба було думати, а тепер мій вовк злий і голодний. Хоче свіжої крові. Багато крові.

Зловтішно посміхнувся, оголюючи ікла. Що вже не такий крутий? - Макс, - невдоволено промимрив Джон, - Ти слухаєш мене? - Що? - перевів увагу на інше, слухаючи незадоволення, слух різало від зміни настрою людини. Не люблю цю здатність відчувати емоції, - Заважають трохи, прости ... - Джон мовчав, мабуть, без жалю звучав, - Повтори, будь ласка ...

Гаррі сіпнувся ще раз. Відпустив, але поглядом наказав сісти. На обличчі промайнуло дещо схоже на приреченість й переляк. Зрозуміло, що трансформація й змусила змінити колір очей. Лише голос не змінився, але гортанні ричання були не за горами. - Гаразд, - здався він і серйозно з тінню переживання додав: - Я знайшов дещо про Мег, точніше не тільки про неї зумів дістати дані, а про таке дізнався, що ти просто не уявляєш. Якщо у тебе зараз справи, то негайно кидай і мчи до мене, - я насупив брови. Невже Джону вдалося знайти хоч якісь зачіпки на те, що Меггі зовсім не така, як усі? Нещодавно поділився своїми переживаннями й сумнівами з ним, що не можу відчути запах дівчини й те, що вона ані скільки не проявляє емоцій. Зазвичай, навіть тварини мають настрій й запах страху чи радості, а вона - нічого. Ніби й зовсім немає ні радості, ні страху, ні злості, - абсолютно порожня.

- Адресу пришлю на вайбер, - поспішно додав співрозмовець й не попрощавшись, кинув виклик.

- Тобі пощастило, - запхнув смартфон у куртку. Кинув хлопця на стілець.

Хотілося негайно вимити руки після такого шматка лайна. Гидливо кинув погляд на дурний і веселий вираз нахабного погляду. Ні, ну ви тільки подивіться на нього. - Знаєш, - смикнув на себе ручку двері й прочинив її на половину, - Якщо ослухаєшся, то твою незаконну справу, що ти так вміло проводиш в стінах закладу ненавмисно буде знайдемо на столі у копів й прокуратури, - по очах було видно, що не очікував хлопчик такого удару. На душі відразу стало трохи легше, але подивимося довго ламатися будеш чи ні, - Цікаво, який термін за незаконний продаж кокаїну, м? А-а, - навмисно протягнув і насолоджувався лютим поглядом кинутим в мою сторону. Гаррі тривожно склав руки на грудях і мовчки слухав все, що я йому говорив, - Так само знаю, що твій батько працює начальником відділу. Гадаєш, йому також це просто зійде з рук? - зловісно усміхнувся й покинув кімнату.