9

Їдальня зустріла дівчину не дуже приємно та привітно. Тисячі поглядів дратували. Багато однолітків продовжували тикати пальцями й тихо про себе сміятися. Меггі намагалася не дивитися на їх задоволені обличчя, але це вдавалося у вкрай погано.

- Мег, дорогенька, як ти? - запитала тихо Одрі. Вона стояла біля дівчини й чекала своєї черги, щоб взяти порожню тацю, потім ще потрібно було підійти до вікна та попросити свою порцію. Дівчина не хотіла відповідати, але з ввічливості все ж таки зважилася прочистити горло:

- Ну життя цікава собі така штука, - глухо відгукнулася вона, - Здається Всесвіт вирішив знову ускладнити  мені життя, - важка таця голосно приземлилася на гладку поверхню. Голосний дзвін металевого виробу трішечки отверезив юну дівчину від пригніченого стану. Студенти негайно повернулися в їхній бік. Одрі важко зітхнула. Подруга не могла нічим в цю хвилину зарадити. Що творилося в душі стурбованої Меггі було складно зрозуміти, але те її існування було важким було зрозуміло відразу.

Дівчата мовчки набрали їжу і кинулися йти до свого столу. Мейсон спокійно сидів і продовжував залипати в смартфоні. Гучні крики й присмертний сміх дівчат поблизу дуже заважав говорити про своє. Але водночас давав можливість мовчки страждати у своєї тарілки.

- Скоро осінній бал, - жувала свій салат Одрі. Дівчина акуратно поправила волосся і подивилася в упор на Меггі. Та продовжувала мовчки вивчати зміст свого обіду, - І як ти вже знаєш, нам потрібно готуватися, - нова спроба Одрі хоч якось відвернути від тяжких міркувань свою подругу пізнала крах, - Ти, сподіваюся, чула на лекції, що говорив містер Ганс. В цьому році хлопчики повинні вибрати собі пару для танцю, але не все так просто, хоча думаю, - Меггі  запила гранатовим соком котлету й далі просто продовжувала колупатися вилкою в листі салату, - Гадаю, що краще було, якби ми самі вибирали з  потаємного ящика імена свого напарника, а то я не зможу так довго бути в незнанні, ну з іншого боку, так навіть цікаво. Мег, ну ти чуєш мене взагалі?

Кейт та її вірні подружки пройшли весело повз. Меггі зло подивилася їм у слід. Те, що їй не дають нормально дихати, не тільки вдома, але й в коледжі зовсім в ніякі ворота не лізло.

Дівчина нервово вгляділася назад. Чужа аура лякала. Краєм ока вона помітила незнайому постать. Спочатку вона не взяла до уваги це, але потім після десяти хвилин пильного вивчення, знову її накрила хвиля паніки. Внутрішнє відчуття хвилювання не давало можливості хоч на час залишатися спокійною.

- Меггі, - сердито крикнула Одрі. Мейсон також стривожено дивився на неї, - Чому ти мовчиш?

- Ти щось казала? - відсторонено блиснула очима дівчина. Вона метушливо сканувала зал. Та таємнича постать зненацька зникла, ніби й до цього не було. Декілька раз Меггі намагалася знайти незнайомий силует в натовпі, проте нічого незвичного зовсім не було.

-  Зовсім не слухаєш мене й ще до того ігноруєш! - образливо надула губки Одрі. Вона пильно гляділа на Меггі. 

- Це не так, - похмуро відповіла дівчина, вона бгала край куртки, - Просто мені зараз ніколи думати про такі дрібниці…

- Так для тебе дрібниця те, що я з тобою говорю? - зірвалася з колії Одрі. Дівчина миттєво піднялася, очі горіли, а терпіння зовсім кінчалося, - Знаєш, Мег, я все розумію, проте твоя бідна персона занадто хоче уваги, звісно, мені прикро, що у тебе проблеми, але годі кожну секунду робити з себе невинну та бідолашну!

- Одрі, зупинися! - перебив Мейсон, - Що з вами обома сталося? 

- Не вмішуйся, - огризнулася подруга Меггі, - Не з тобою говорю! Ти, - вказала на Мег пальцем, - Аж ніяк не хочеш прийняти ситуацію. То й що, що вони глузують? Мені набридло бачити те, що ти піклуєшся про думки людей. Нехай! Мені все одно, але це безглуздо! - вибігла з їдальні.

- Мег, ти не зважай, - порушив тишу Мейсон.

Я сиділа й спостерігала за роєм студентів. Що за прокляття? 

Невже тепер моє життя матиме лише темний відтінок? 

Не помітила, як біля мене опинився веселий образ Гаррі. Хлопець ліниво поклав руку мені на плече й задоволено промурликав на вухо: 

- Твої танці просто шикарні. Не знав, що моя скромна дівчинка так може, - я відскочила від нього. Хитрий погляд ковзнув по обличчю, а потім опустився нижче. Хлопець присунувся в притул, - Прости, Мег, але це відео потрапило через мене, - блиснув усмішкою, - Просто треба трохи підрізати твої крила, адже занадто далеко й високо літаєш, - хмикнув і поважно розвалився поруч.

Гаррі з задоволенням дивився на моє обличчя. Зараз на ньому зображалися різні емоції. Навіщо?

- Ну що ти мовчиш? - торкнувся вилиці, - Ти ніяк не хотіла щиро бути зі мною, а тепер і привід є та й бажання.

- Який же ти виродок! - тихо прошипіла. Прибрала руку і хотіла негайно піти, але Гаррі затримав:

- Тільки одне твоє слово і я видалю. Усі все швидко забудуть, - проникливо заглянув в очі, - Мені потрібно тільки щоб ти була поруч, розумієш?

Я намагалася відсмикнути руку, але не виходило. Мейсон спершу не помічав, але потім відірвався від смартфона.

- Гаррі, відпусти мою подругу!

Хлопець повільно перевів свою увагу на Мейсона, при цьому, продовжуючи, міцно тримати мене за руку.

- Знаєш, такі планктони як ти, взагалі повинні мовчки сидіти й звуку не подавати. Сьогодні у мене хороший настрій і я ніяк не навчу тебе потрібних манер, якщо зараз же не підеш від сюди, - Гаррі зло вишкірився. Хлопці люто свердлили поглядами один одного. Здавалося, що й ще хвилина і буде справжній вибух.

Сторонні погляди та тихі балачки. Уся увага знову спрямована на мене. Жах!

- Гаррі, прошу тебе, відпусти! - тихо благала я. Багато очей наразі спостерігали за нами. Мені неабияк хотілося провалитися кудись якомога далі, аби не бачити того, що моє життя повністю стало пеклом.

- Сядь поруч зі мною! - не відриваючи погляд від Мейсона, прошипів він, - Тоді з твоїм товаришем та планктоном буде усе гаразд, а ти, - подав голос до нього, - негайно забрався геть!