8

Зовсім не хотілося вставати з ліжка. Дратівний звук вхідних дверей відповідно попереджав про те, що ранок починається з невідомого візиту. 

- Йду! - коротко кинув порожнечі. Та хіба хтось почує?

Піднявся швидко, взув теплі капці та попрямував до дверей. Мій звір метушливо почав топтатися на місті. Якби я міг тільки говорити з ним, то обов'язково знав, що цей візит зовсім не такий милий, як гадав.

Дверна ручка не знала спокою взагалі. Здавалося, гість не дуже мав за бажання чекати. 

Повільно наближався до  входу, проте в останню секунду глянув на своє сонне зображення: голий торс, довгі та теплі штани сірого кольору та смішкуваті рожеві капці з кролячими вушками. Подарунок улюбленого братика на День народження. Вічний приколіст та просто нестерпний парубок.

Наша матір важко переживала період нашого народження. Для неї, адже вона була звичайною парою для мого батька, надзвичайно складно було витерпіти ті болі та фізичний стан, проте вона змогла. Змогла, але все ж таки пізніше - померла. Фізичне виснаження та постійний біль голови практично вбили живу людину за короткий термін часу.

Я не знав материнської любові. Суворий спосіб життя, точніше словами - виживання серед собі подібних. Щоб стати повноправним членом якоїсь зграї потрібно перемогти у кривавому бої найсильнішого її члена, однак інша сторона медалі - якщо ти програєш, то відразу вмираєш. Слабших від себе перевертні не вагаючись убивають зграєю. І байдуже те, що ти випадково натрапив на їхній слід серед лісної прогулянки чи просто проходив поруч. Звичаї та правила однакові для всіх, а тому виключень часом не можливо найти, хоча й іноді трапляються особливі випадки.

Не встиг я до кінця прочинити двері, як на мене, налетіли незнайомі на перший вигляд люди. Їх було троє. Двоє швидко схопили та скрутили руки. Звір миттєво зреагував, але на даний час було пізно будь-що робити. Альфа був серед них.

- Макс, - проричав Клаус. Альфа акуратно підняв моє обличчя уже трансформованими руками. Кігті Альфи боляче вп'ялися у підборіддя. Я чудово розумів, що таким чином, він намагається залізти мені в голову. Адже така здібність кігтів альфи та вірної бети. Кожний неприємний дотик й твоє життя перевернуте вдосталь до такого, що потім на душі з'являється суцільна порожнеча. Відчуття таке, ніби тебе замкнули у невідомому місці, а очі не здатні знайти виходу, бо його просто не існує. Після штучного втручання - твоя душа більше не знатиме спокою.

Я також іноді застосовував так властивість, зізнаюсь, що краще ніколи не робити такого тому, бо всі емоції та думки людини впродовж усього життя, можливо дня, буквально звалюються на тебе так раптово, що твій мозок та нервова система може зовсім не сприйняти та витримати напруги. Проте Альфа може все. Йому все можливо.

- Гадав, що можеш гратися зі мною? - червоний відтінок переливався пекельними іскрами та пік все обличчя. Він міцніше взявся за втручання мені в голову, - Непокори не потерплю, ти більше не мій Бета.

Я звичайно, що намагався пручатися, однак сила Альфи блокувала трансформацію мого звіра.

- Скажи своїм псам, щоб відпустили мене, - з носа потекла кров, так завжди бувало, коли Альфа пускав в дію свою силу, - Я можу все пояснити, Клаус, лише приділи мені трохи часу. Невже так складно домовитися як цивілізовані люди?

- Ми не люди! - Альфа не вагаючись кинув мене на підлогу. Звір ніяк не міг вибратися з тенет Клауса. Він блокував будь-який зв'язок, - Відколи ти рахуєшся з цими низькими створіннями, м? Максе, я тебе зовсім не впізнаю, - розвів руки в різні сторони. Чорне довге волосся стрімко розпустилося по плечах. Сіре пальто, довжиною до коліна та темний шарф, зовсім аж ніяк не пасували до яскравого відтінку очей чоловіка. Він робив свого власника неабияк нереальним та неможливим. Ніби перед тобою щось несправжнє, хоча світ інакший. Ми існуємо. Це все насправді.

- Я зустрів її, - голос був здавленим та ледве вимовляв слова. Здається, мене покидали сили. Альфа ні на мить не припиняв тиснути своє аурою на мого вовка, - Моя пара тут. Вона справжня, не сумніваюся.

- Такого не буває. Ти блефуєш. Не смій мені брехати, Максе!

Поруч з нами стояли  вірні члени зграї, вони вільно склали на грудях руки й з цікавістю спостерігали за розвитком подій. Одного я упізнав. Недавно зумів приєднатися до зграї Клауса. Найсильнішого ватажка тисячі перевертнів. Його сила була такою, що він не просто одного чи двох Бет, а десять. Тобто, з кожним новим  прийнятим на

- Невже наші діди та прадіди тільки вміли складати якісь безглузді байки та легенди, Клаусе? Хіба не твій дідусь тобі особисто це розповідав? Навіть якщо вірогідність того випадку один на мільйон. То чому тоді у моїй історії "такого не можу бути"? Ти ж Альфа, то повинен відчувати хоча б мого звіра та емоції свого підопічного, - мій голос з кожним новим словом ледве звучав. В очах почало темніти, а у вухах лунати шалений ритм пульсу. Ще трішки й мій звір просто помре, а заразом і людина. Ми поєднані на вічне існування, якщо вмирає звір - то згодом власник також йде за ним у той світ. 

Клаус звузив погляд. На якусь єдину секунду моє тіло стало рухатися без перешкод й звір відчув полегшення. Однак просто так нічого не буває.

- Припустімо це так, - чоловік присів поруч. Я не підіймався з підлоги. Тіло почало ломити, руки та ноги ніби наразі потерпали від тисячних ударів чимось металевим. Лише зоровий контакт та палкий червоний вогник, що спалював самісіньку душу. Відвести погляд? Тоді це лише смерть. Миттєва жалюгідна боягузливість, що коштуватиме занадто дорого.

- Чому раніше не сказав, м?

- Я перевіряв. Мені потрібний був час, щоб зрозуміти, адже не кожного дня зустрічаєш свою пару. Та й з нею щось не так. Я не відчуваю її запаху, іноді можу вловити сильну хвилю емоцій, проте тільки на мить, а тоді просто нічого. Знаєш, Клаусе, люди мають емоційний фон такий, що ми можемо відчувати його бездоганно, проте моя пара інша. Не розумію, але внутрішній голос каже, що це саме так, - чоловік уважно слухав, але по очах було зрозуміло, що мої слова нічого не вартували.