Глава 22

Наступного ранку прокидаюсь з головним болем, тому що вночі спала погано. Мене переслідували кошмари. 

Сьогодні потрібно купити подарунок для мами та підготуватися до вечері, на яку я зовсім не хочу йти. Я могла б відмовитися, але мене вкотре зупиняє те, що мама хвора. 

До речі, я не до кінця розумію, чому батьки не хочуть нікому говорити про її хворобу. Все-таки це рідні та близькі. Вони підтримають і допоможуть. 

Поснідавши, їду в торговий центр, де багато різних магазинів. Йду одразу в ювелірний. Знаючи любов мами до прикрас, думаю, що вона зрадіє моєму подарунку – браслету з білого золота. 

Дуже круто те, що я можу придбати його сама за власні кошти. В цьому плані я почуваюсь впевненою і батько не буде тиснути тим, що він мене забезпечує. 

Купивши подарунок, повертаюсь в автівку. До вечора ще багато часу, а я щось зовсім не хочу додому. Саме тому вирішую поїхати до Рити. Минулого разу ми погано поговорили. Треба це виправити. 

Швидше за все, Рита знає про хворобу моєї мами, і саме тому просила мене навідатись в гості. Тоді я розізлилась, а зараз емоції вщухли і я готова миритися. 

В агентстві сьогодні заняття. Я помічаю Алісу серед інших моделей, і вона теж мене бачить. Привітно махає рукою, а я відвертаюся і йду далі. Говорити з нею немає ніякого бажання. 

Я думаю, що Аліса хороша людина. У неї великі плани на майбутнє. Тільки от нам ніколи не стати подругами. Вона – наречена того, кого кохаю я. Яка тут може бути дружба? 

– Які люди! – випалює Рита, коли з’являюсь на порозі її кабінету. – Чим зобов'язана? 

– Не ображайся, – кажу, сівши на диван. – Я вибачитися хотіла. 

– Ого! Чого враз такі зміни? – дивується. 

– Я знаю, що мама хвора. Ти тому хотіла, щоб ми зблизилися? – питаю. 

– Зажди! – Рита хмуриться. – Як це хвора? Хто тобі таке сказав? 

– Вона і тато, – відповідає. – У неї лейкоз. Ти не знала? 

– Ні, – Рита виглядає розгубленою. – Це якось дивно. Чому вони нічого мені не сказали? 

– Мама сказала, що не хоче нікого турбувати. І сьогодні на святі вона буде мовчати. 

Рита обмірковує почуте мною. Видно, що вона розгублена і не може повірити. Я її розумію. Сама в такому стані була. 

– Отже, ти будеш на святі, – уважно на мене дивиться. 

– Та у мене вибору немає, – зітхаю. – Мені дуже шкода маму, але ця хвороба і мені вибору не залишила. 

– Можливо, це ваш шанс помиритися. Все-таки це твої батьки, – додає тітка. 

– Сумніваюсь, – кажу. – Вони занадто часто пхають носа у мої справи. Схоже, досі не зрозуміли, що я більше не буду виконувати їхні накази. 

– Що ти плануєш робити далі? – цікавиться Рита. – Надовго повернулася? 

– Не знаю ще, – знизую плечима. – Хочу відпочити. Якщо будуть якісь цікаві пропозиції – звісно ж розгляну їх. До речі, у тебе тут займається моя знайома. Аліса звати. Така… низенька. 

– Ти її знаєш? – дивується тітка. – Вона прийшла сюди через певні знайомства. Ти ж розумієш, що з вулиці ми б її не взяли. 

– Розумію, – киваю. – Аліса марить модельним бізнесом. Тільки через зріст її мрії можуть не здійснитися. І тут навіть зв'язки не допоможуть. 

– Це вже не мої проблеми, – фиркає Рита. – Я взяла її до себе, але шукати для неї контракти – не моя робота. Слухай, а звідки ти її знаєш? Можливо ви подруги? 

– Вона наречена Саші, – кажу. 

– Оу, оце так, – протягує. – Який тісний світ. 

– Це точно, – усміхаюсь. – Я тоді піду. Зустрінемось на вечері. Ти ж прийдеш? 

– Звісно. 

Рита мене обіймає, і я залишаю кабінет. Радію, що ми помирилися. Знаю, що Рита не хоче мені нічого поганого. Вона була першою з тих, хто допоміг мені після розставання з Сашею. І за це я дуже вдячна їй. 

Не встигаю дійти до виходу, як мене наздоганяє Аліса. Чесно кажучи, я не хотіла з нею розмовляти, але просто піти буде негарно. 

– Ти часто тут буваєш, – говорить. 

– Люблю це місце, – кажу. 

– Єво, я хотіла поговорити з тобою, – Аліса зніяковіло переминається з ноги на ногу. – Про Яра. 

– Щось не так? – не розумію, навіщо їй Яр. 

– У твого менеджера багато зв'язків. Чи не могла б ти попросити його про співпрацю зі мною? Звісно, не безкоштовно, – випалює на одному подиху. 

– Чому ти сама не попросиш? – не розумію. 

– Я просила. Він відмовив, – зітхає. 

Он воно що. Ну, я Яра розумію. Він не хоче розпочинати проєкт, який точно буде провальним. Я не хочу ображати Алісу. Вона здається мені хорошою. Просто вона має розуміти, що модель – це не лише гарне обличчя. Відомі бренди хочуть повний комплект. 

– Он воно що, – кажу. – Я спробую з ним поговорити. Тільки ти маєш розуміти, що Яр зробить так, як вважає за потрібне. Якщо він не хоче працювати з тобою, отже, на це є певні причини.