Глава 14.

– Гей! Що там у вас відбувається? – кричить Настя, а я видихаю. Яр відпускає мої плечі, а я роблю крок назад. Він усміхається, а от мені щось зовсім не весело. 

Я знаю Яра кілька років. Ми так багато разом пройшли, але жодного разу він не показував мені свою симпатію. Не розумію, що змінилось зараз. Це його гра, щоб розізлити Сашу? Чи поставити мене у незручне становище? 

– Все чудово, – відповідає Яр. – До нас не хочете приєднатися? 

– Я хочу! – заявляє Аліса. Вона швидко знімає з себе футболку та шорти, залишаючись у білому роздільному купальнику. Маю визнати, що у неї гарне тіло. Підтягнуте. 

Але зараз Саша дивиться не на неї, а на мене. Він явно чимось незадоволений, а я не розумію чим. Все-таки це його рішення – обрати її, а не мене. 

Трохи поплававши, сідаю на лежак і відкриваю тюбик з кремом від засмаги. Змащую руки, ноги, живіт, а тоді розумію, що потрібно і спину намазати. 

– Давай допоможу, – поруч знову з’являється Яр. Він сідає на лежак поруч зі мною, а я ніяковію. Та що з ним сьогодні? 

Вагаюсь кілька секунд, а тоді лягаю на живіт і відчуваю, як він повільно втирає крем мені в шкіру. Не скажу, що відчуття дуже сильні, але вони є. І найбільше я відчуваю розгубленість. 

– Яре, а що відбувається? – на сусідній лежак вмощується Настя. Вона говорить доволі голосно. Мабуть, хоче, щоб нас почув Саша. – Що це за прояви уваги до Єви? Я думала, що ви просто друзі. Ну і працюєте разом. 

– Вона мені подобається, – спокійно відповідає. – Не бачу в цьому нічого поганого.

Що? 

– Нічого собі! – хмикає Настя. – Такими темпами у нас скоро з’явиться ще одна пара!

– Все може бути, – Яр не заперечує, а я вирішую змовчати. Не хочу кричати тут, що це неправда і між нами нічого не буде. Так, нічого не буде, але Саші знати про це не обов’язково. 

Мене зачепило те, що він освідчився Алісі, ще й зробив це після того, як ми мало не поцілувалися в басейні. Тепер нехай він злиться. А він злиться. Я знаю. 

Яр закінчує з моєю спиною, і я просто лежу, підставивши своє тіло сонячним променям. Краєм вуха чую, як хтось плескається в басейні, розмови та сміх. Сама не розумію, в який момент починаю засинати, але різко розплющую очі, коли тінь накриває моє обличчя. 

– Що таке? – невдоволено дивлюсь на Сашу. 

– Хочеш згоріти? – питає сердито.

– А тобі що? – не розумію. – Йди до своєї нареченої. 

Помічаю Алісу в басейні разом з Яром і Артемом. Вони грають м’ячем, і тепер зрозуміло, чому їм так весело. 

– Ревнуєш? – питає, скрививши губи в посмішці.

– Здався ти мені, – фиркаю. Сідаю і відчуваю, як починає боліти голова. Просто чудово! 

Схоже, я дійсно занадто довго була на сонці. Саша знає, що може бути зі мною, якщо перегріюсь. Саме тому \прийшов до мене, коли побачив, що я сплю. 

Встаю, щоб піти в будинок, але несподівано перед очима все розпливається і мені доводиться схопитись за його руку. 

– Ти як? – цього разу Саша не злиться. Мені здається, що його голос звучить стурбовано. 

– Все добре, – руку різко забираю і, оминувши його, йду в будинок, прихопивши сукню та рушник. 

Опинившись в кімнаті, відразу йду в душ.  Роблю воду трохи прохолодною і стаю під струмені. Кілька хвилин миюсь, а тоді огортаю тіло рушником і повертаюсь у кімнату. Але там на мене чекає сюрприз.

– Якого біса ти тут забув? – гиркаю, побачивши Сашу. Він стоїть біля вікна, засунувши руки в кишені шортів, а його торс досі голий. Забув одягнути футболку, або ж навіть не збирався це робити. 

– Хотів перевірити як ти, – Саша оглядає мене повільно, а я міцніше притискаю до себе рушник. Я знаю, що він нічого мені не зробить. Саша не такий. Але його погляд… Таке відчуття, що він думає зараз про щось зухвале.

– Я в нормі. Забирайся, – ціджу і киваю на двері. – Аліса буде тебе шукати. 

– Так сильно хвилюєшся за неї? – фиркає. 

– Просто не розумію, що ти робиш, – кажу чесно. – Ти ж не кохаєш її. Навіщо одружуватися з людиною, яку не кохаєш? 

– Хто тобі сказав, що я її не кохаю? – питає стримано. – У нас чудові стосунки. Ми довіряємо одне одному, і я впевнений, що Аліса ніколи не встромить мені ножа у спину. 

Розумію, що зараз він мене має на увазі – і так неприємно стає. Я ж зробила це, щоб врятувати його… 

– Тоді чому ти зараз не з нею, а прийшов сюди? – питаю прямо. 

Мені здається, Саша не знає, що сказати.  Можливо, він і сам не розуміє, чому прийшов. Ноги привели його сюди, тому що він хвилюється. А якщо хвилюється, отже, є ще щось в його серці. Якісь маленькі крихти старих почуттів.