Глава 13

Я такого не очікувала. Видно, що Настя також. Ми переглядаємось, а тоді Настя намагається взяти себе в руки й хоча б вдати, що щаслива. 

– Оу... вітаю! – протягує. – І коли весілля?

– Та ми про це ще не говорили, – випалює. – Саша знає, що у мене на першому місці кар’єра. Я хочу чогось досягти в житті. 

– То може не варто з весіллям поспішати? – питає Настя.

Мені здається, що я досі сплю. Стою як дурепа, намагаюсь ковтнути, але не можу, тому що грудка в горлі не дає. Йду до раковини та наливаю в склянку води. П’ю великими ковтками й відчуваю на собі співчутливий погляд Насті. 

Я не думала, що до цього дійде. Вони не так давно разом, і я впевнена, що Саша її не кохає. Або ж кохає, але не так сильно, як кохав мене. Хіба він не бачить, що для Аліси головне досягти чогось в модельному бізнесі? Мені навіть починає здаватися, що й вона його не кохає. Просто він їй подобається. 

– А ми й не поспішаємо, – нарешті відповідає Аліса. – Однозначно спочатку відгуляємо ваше з Артемом весілля. 

Аліса сміється, а от мені зовсім не смішно. 

– Я також вітаю вас, – таки видавлюю з себе ці слова. 

– Дякую, Єво, – усміхається. 

Я беру в руки свою чашку з кавою і йду на терасу. Хочу усамітнитись і подумати. А ще мене трохи нудить від щасливого виразу обличчя Аліси. 

Не можу сказати, що вона погана чи дратує мене. Вона звичайна. Але Аліса зустрічається з тим, кого я дуже сильно кохаю, і автоматично вона не може мені подобатися. 

Може, варто повернутися в місто? Настрій на нулі, і якщо я скажу про це Насті, вона точно не образиться після таких-то новин. Але я тримаюсь. Я ж сильна. Якщо поїду, Саша розцінить це як втечу, а я цього не хочу. 

Саме тому вирішую залишитися. Розмістившись у плетеному кріслі, п’ю свою каву і слухаю спів птахів. 

– Як тобі новини? – Настя приєднується до мене через кілька хвилин. 

– Жахливі, – хмикаю. 

– Я не знаю, навіщо він це зробив, – хмуриться подруга. – Вони разом не так давно. Навіщо одружуватись?

– Можливо… на зло мені? –  питаю. – Знаю, звучить дивно, але у мене немає іншого пояснення. 

– Все можливо, – Настя не сперечається. – Єво, якщо хочеш… можеш поїхати. Я навіть уявляти не хочу, як тобі важко зараз. 

– Я залишусь, – кажу спокійно. – Втеча – це не вихід. 

– Молодець, – Настя мені усміхається. – Ти дуже сильна. 

Та ні, я зовсім не сильна. Настя навіть не здогадується, що відбувається зі мною зараз. Я насилу стримую сльози, а в грудях так пече, що не можу дихати нормально. Але я продовжую усміхатися і вдавати, що все чудово. Я ці роки добре цього навчилася.

Поки закінчую пити каву, прокидаються всі інші. Найбільше хвилююсь перед зустріччю з Сашею. Мені здається, що щось між нами ще більше має змінитися. Тепер він наречений Аліси. Не просто хлопець, яким був ще вчора. 

Коли він виходить з будинку і наші погляди зустрічаються, я першою відвертаюсь. Зараз в мені зароджується стійке відчуття, що все скінчено. У мене більше немає шансів все повернути. І правда моя Саші не потрібна. 

Аліса радіє і показує всім свою обручку, а я відчуваю гіркоту у роті та вирішую скупатись. Знімаю сукню і йду до басейну. Заходжу всередину – і прохолодна вода допомагає збадьоритись. Піднімаю очі та бачу, що Саша дивиться на мене. Шкіра вкривається сиротами, чи то від холоду, чи то від його погляду. 

В цей момент Аліса обіймає його зі спини та цілує в щоку. Саша переводить погляд на неї та усміхається. Тут до мене приєднується Яр і прискіпливо дивиться мені в очі. 

– Ти як? – питає. 

– Чудово, – хмикаю. 

– Сумніваюсь, – зітхає. – Хочеш поїхати в місто?

– Ні, – хитаю головою. – Втеча не допоможе. 

– Добре, що ти це розумієш, – він усміхається і робить крок до мене. Вода дістає йому до грудей, і маю визнати, що виглядає Яр дуже навіть сексуально. 

– Що ти робиш? – шепочу розгублено. Мене трохи лякає погляд Яра. Таке враження, що він хоче зробити щось заборонене.

– Хочу трохи тебе розслабити, – заявляє і торкається своїми руками моїх плечей. Стає ніяково, і це при тому, що Яра я знаю дуже добре. Але зараз він інший, і тому я не знаю, чого чекати наступної миті.