Глава 12.

Я заходжу у воду, яка виявляється доволі прохолодною. Шкіра одразу вкривається сиротами, а може це від прямого погляду Саші? 

Я також чудово плаваю, саме тому роблю це, але не так швидко, як він. Повільно, відчуваючи, як вода пестить мою шкіру. Плавання однозначно допоможе заспокоїтись, але тут Саша, і мій план може стати провальним. 

– Приєднаєшся? – кажу захекано, зупинившись посередині басейну. Вода дістає до горла, і це так круто. 

Саша мовчить. Він дивиться на мене хмуро, і мені здається, що зараз розвернеться і піде, але ні. Він знову стрибає у воду, і кілька краплин падають на мене. 

Саша витирає обличчя долонею, і темне волосся падає на його очі. Він повільно наближається, а я дивлюсь на нього як зачарована.

Як же сильно я кохаю цього чоловіка. Завжди кохала. Але зараз між нами величезна прірва, і я не знаю, як збудувати хоча б місток. 

– Чого ти хочеш, Єво? – Саша зупиняється навпроти мене. Його погляд неймовірно гарний зараз. У ньому є все – від ненависті до кохання.

– Тебе, – кажу, не задумуючись. – А ти хіба не хочеш мене?

Саша дивиться в мої очі, а тоді повільно опускає погляд на мої губи. Я знаю, що зараз він веде боротьбу з собою. Саша досі мене кохає, але його почуття межують з ненавистю. 

–  Навіть якщо я поцілую тебе чи піду далі, це нічого між нами не змінить, – холодно відповідає. – Ти просто гарна іграшка. Я навіть думати боюсь, у скількох руках ти була за цей час. 

А це неприємно. І боляче. Саша вважає мене повією. Думає, що моє красиве обличчя створене лише для того, щоб приносити задоволення чоловікам. Це так жахливо. Невже я схожа на ту, хто буде продавати своє тіло? 

– Пішов ти! – випльовую йому в обличчя. Хочу обійти і залишити басейн, але несподівано він хапає мене за руку вище ліктя і тягне на себе. Я торкаюсь долонею його грудей і забуваю вдихнути. 

– Хіба що разом з тобою, – посміхається. 

– Гей! Ви що там робите? – кричить Яр, і Саша одразу мене відпускає і відступає. Пливе до краю і вилазить з води. 

Саша хапає рушник з лежака і витирає обличчя. Мовчки обходить Яра і йде до будинку. Я ж залишаюсь стояти у воді.

– Це було гаряче, – Яр сідає навпочіпки біля краю і дивиться на мене. – Цікаво, до чого б ви дійшли, якби я не з’явився.

– Не знаю, – зітхаю. 

Пливу до краю і також вилізаю на поверхню. Серце досі дуже швидко б’ється, і я не можу з цим впоратися. Яр опускає мені на плечі рушник і обіймає. Мені приємна його підтримка, але зараз хочу залишитися одна. 

Ми разом йдемо в будинок, а тоді піднімаємось на другий поверх. Коли заходимо в кімнату, я бачу велике ліжко і завмираю. 

– Мені знайти іншу кімнату? – Яр знає мене занадто добре. 

– Так, – киваю. – Пробач. 

– Все гаразд, – він наближається до мене і нахиляється, щоб поцілувати в лоба. – Я поруч якщо що.

Яр забирає свою сумку і йде, а я одразу прямую в душ. Довго стою під теплими струменями, а тоді одягаю шорти та топ. 

Коли я працювала за кордоном, були моменти, коли нам з Яром доводилося спати в одному номері. Я не бачила в цьому нічого критичного. Яр ніколи не переходив межу і я йому довіряла. 

Але сьогодні хочу залишитися одна. Щоб зібрати себе докупи і продовжити жити далі. Я ж сильна. Я стільки змогла. Але кохання своє втратила назавжди. 

Наступного ранку одягаю коротеньку сукню, а під неї – купальник. Сьогодні я збираюсь плавати і засмагати. На кухні зустрічаю Настю, яка готує собі зелений чай і виглядає не дуже.

– Токсикоз? – питаю співчутливо.

– Він самий, – зітхає. – Чому я не можу виглядати як ти? Завжди ідеальна!

– Ти теж гарна, – цілую її в щоку і вмикаю кавоварку.

– Як вчора розійшлися? Я спати захотіла і першою втекла, – усміхається.

– Нормально. Думаю, що усім сподобалося, – відповідаю, згадуючи сцену в басейні. 

– А Саша? Ви не розмовляли? – питає серйозним тоном. 

– Він не хоче мене слухати, – зітхаю. –  Може це на краще.

Настя не задоволена, і я, чесно кажучи, теж, але нічого не можна змінити виправити. Треба навчитися жити далі. 

– Доброго ранку! – на кухні з’являється Аліса. Вона така щаслива, наче виграла мільйон доларів. Схоже, у неї ця ніч пройшла чудово. 

Цікаво, це Саша так постарався?

Сама у себе запитую і сама дратуюсь. Якого біса? Вони пара і точно сплять разом! Ще не вистачало мучитись від ревнощів! 

– Ти така радісна! – Настя також помічає її стан. – Щось сталося?

– Ага, – киває і витягує вперед свою руку, демонструючи обручку на пальці, якої вчора там не було. – Саша зробив мені пропозицію. Уявляєте? 

Дужк приємно, що вам цікаво побачити, як виглядають головні герої. Уже готую