Глава 7

Я такого не очікувала. Видно, що Настя також. Ми переглядаємось, а тоді Настя намагається взяти себе в руки й хоча б вдати, що щаслива. 

– Оу... вітаю! – протягує. – І коли весілля?

– Та ми про це ще не говорили, – випалює. – Саша знає, що у мене на першому місці кар’єра. Я хочу чогось досягти в житті. 

– То може не варто з весіллям поспішати? – питає Настя.

Мені здається, що я досі сплю. Стою як дурепа, намагаюсь ковтнути, але не можу, тому що грудка в горлі не дає. Йду до раковини та наливаю в склянку води. П’ю великими ковтками й відчуваю на собі співчутливий погляд Насті. 

Я не думала, що до цього дійде. Вони не так давно разом, і я впевнена, що Саша її не кохає. Або ж кохає, але не так сильно, як кохав мене. Хіба він не бачить, що для Аліси головне досягти чогось в модельному бізнесі? Мені навіть починає здаватися, що й вона його не кохає. Просто він їй подобається. 

– А ми й не поспішаємо, – нарешті відповідає Аліса. – Однозначно спочатку відгуляємо ваше з Артемом весілля. 

Аліса сміється, а от мені зовсім не смішно. 

– Я також вітаю вас, – таки видавлюю з себе ці слова. 

– Дякую, Єво, – усміхається. 

Я беру в руки свою чашку з кавою і йду на терасу. Хочу усамітнитись і подумати. А ще мене трохи нудить від щасливого виразу обличчя Аліси. 

Не можу сказати, що вона погана чи дратує мене. Вона звичайна. Але Аліса зустрічається з тим, кого я дуже сильно кохаю, і автоматично вона не може мені подобатися. 

Може, варто повернутися в місто? Настрій на нулі, і якщо я скажу про це Насті, вона точно не образиться після таких-то новин. Але я тримаюсь. Я ж сильна. Якщо поїду, Саша розцінить це як втечу, а я цього не хочу. 

Саме тому вирішую залишитися. Розмістившись у плетеному кріслі, п’ю свою каву і слухаю спів птахів. 

– Як тобі новини? – Настя приєднується до мене через кілька хвилин. 

– Жахливі, – хмикаю. 

– Я не знаю, навіщо він це зробив, – хмуриться подруга. – Вони разом не так давно. Навіщо одружуватись?

– Можливо… на зло мені? –  питаю. – Знаю, звучить дивно, але у мене немає іншого пояснення. 

– Все можливо, – Настя не сперечається. – Єво, якщо хочеш… можеш поїхати. Я навіть уявляти не хочу, як тобі важко зараз. 

– Я залишусь, – кажу спокійно. – Втеча – це не вихід. 

– Молодець, – Настя мені усміхається. – Ти дуже сильна. 

Та ні, я зовсім не сильна. Настя навіть не здогадується, що відбувається зі мною зараз. Я насилу стримую сльози, а в грудях так пече, що не можу дихати нормально. Але я продовжую усміхатися і вдавати, що все чудово. Я ці роки добре цього навчилася.

Поки закінчую пити каву, прокидаються всі інші. Найбільше хвилююсь перед зустріччю з Сашею. Мені здається, що щось між нами ще більше має змінитися. Тепер він наречений Аліси. Не просто хлопець, яким був ще вчора. 

Коли він виходить з будинку і наші погляди зустрічаються, я першою відвертаюсь. Зараз в мені зароджується стійке відчуття, що все скінчено. У мене більше немає шансів все повернути. І правда моя Саші не потрібна. 

Аліса радіє і показує всім свою обручку, а я відчуваю гіркоту у роті та вирішую скупатись. Знімаю сукню і йду до басейну. Заходжу всередину – і прохолодна вода допомагає збадьоритись. Піднімаю очі та бачу, що Саша дивиться на мене. Шкіра вкривається сиротами, чи то від холоду, чи то від його погляду. 

В цей момент Аліса обіймає його зі спини та цілує в щоку. Саша переводить погляд на неї та усміхається. Тут до мене приєднується Яр і прискіпливо дивиться мені в очі. 

– Ти як? – питає. 

– Чудово, – хмикаю. 

– Сумніваюсь, – зітхає. – Хочеш поїхати в місто?

– Ні, – хитаю головою. – Втеча не допоможе. 

– Добре, що ти це розумієш, – він усміхається і робить крок до мене. Вода дістає йому до грудей, і маю визнати, що виглядає Яр дуже навіть сексуально. 

– Що ти робиш? – шепочу розгублено. Мене трохи лякає погляд Яра. Таке враження, що він хоче зробити щось заборонене.

– Хочу трохи тебе розслабити, – заявляє і торкається своїми руками моїх плечей. Стає ніяково, і це при тому, що Яра я знаю дуже добре. Але зараз він інший, і тому я не знаю, чого чекати наступної миті. 

– Гей! Що там у вас відбувається? – кричить Настя, а я видихаю. Яр відпускає мої плечі, а я роблю крок назад. Він усміхається, а от мені щось зовсім не весело. 

Я знаю Яра кілька років. Ми так багато разом пройшли, але жодного разу він не показував мені свою симпатію. Не розумію, що змінилось зараз. Це його гра, щоб розізлити Сашу? Чи поставити мене у незручне становище? 

– Все чудово, – відповідає Яр. – До нас не хочете приєднатися? 

– Я хочу! – заявляє Аліса. Вона швидко знімає з себе футболку та шорти, залишаючись у білому роздільному купальнику. Маю визнати, що у неї гарне тіло. Підтягнуте. 

Але зараз Саша дивиться не на неї, а на мене. Він явно чимось незадоволений, а я не розумію чим. Все-таки це його рішення – обрати її, а не мене.