Глава 10.

Настя скидає мені адресу повідомленням. Їхати всього двадцять хвилин, а я воліла б витратити на дорогу значно більше часу. Головне, щоб не бачитися з Сашею і його дівчиною. 

– Ти сильна, Єво, – несподівано говорить Яр. – Тільки згадай, скільки всього пройшла за час роботи моделлю. 

– Я пам’ятаю, – зітхаю. – Але це інше. Це Саша, якого я досі кохаю.  

– Може вже час відпустити? Стільки часу минуло, – невдоволено бурчить Яр. – Цей Саша зміг знайти собі дівчину, то чому ти не можеш жити далі?

– Тому що я знаю правду, – шепочу. 

Я знаю, чому Яр дратується. Він любить мене і переймається моїм станом. Він знає найбільші мої таємниці і йому я можу довіряти. Яр дуже хороший. Ми з ним різне пройшли. Але він поруч, і я щаслива.

Ми прибуваємо на місце і зупиняємось перед високими воротами. Натискаю кнопку домофона, і ворота їдуть в сторону. На подвір’ї помічаю автомобіль Артема, і ще один, мабуть, Саші. Чорний Мерседес. 

Ми з Яром виходимо на вулицю, і він забирає мою сумку з речами. До нас одразу біжить Настя та обіймає спочатку мене, а потім Яра. 

– Я вже думала, що ви не приїдете, – хмикає. – Привіт, Яре! Чудово виглядаєш!

– Ти теж. Вагітність тобі пасує, – Яр дивиться на її ледь помітний животик, і Настя широко усміхається. 

Вона запрошує нас в будинок, і ми йдемо за нею. Всередині таке відчуття, що не варто мені туди йти, але я пересилюю себе і таки переступаю поріг. Тут дуже гарно. Все таке сучасне. Велика вітальня з виходом на терасу, кухня з всією необхідною технікою. 

І Аліса, яка стоїть біля острівка на кухні та нарізає салати. Наші погляди зустрічаються, і вона усміхається мені. Хочу зробити те ж саме, але виходить щось незрозуміле. 

– Покажеш нашу спальню? – питає Яр у Насті. – Занесу речі туди. 

– Так, звісно, – Настя забирає Яра, а я йду до Аліси. Мию руки під краном і стаю поруч, щоб допомогти. 

– Це твій хлопець? Гарний, – говорить вона. – Теж модель? 

– Ні, він – мій менеджер, – кажу. 

– Правда? – дивується. – Познайомиш нас? 

Я знаю, навіщо це Алісі. Вона думає, що Яр допоможе їй пробитися в модельному бізнесі? Не хочу її розчаровувати, але це дуже малоймовірно. 

– Звісно, – кажу, і саме в цей час на кухні з’являється Саша. У нього в руках упаковка води й він ставить її на підлогу. 

– Привіт! – кажу стримано.

– Привіт, – так само відповідає. 

– Я – Ярослав, – говорить мій друг, зупинившись поруч з Сашею. Він подає Саші руку і чекає, коли той її потисне.

– Олександр, – сухо відповідає і таки тисне руку новому знайомому. 

– А я – Аліса! – втручається дівчина. – Я навчаюся в модельній школі. 

– Правда? – Яр не приховує свого здивування. Я розумію, чому так. Він чудово знає, яких дівчат хочуть бачити в модельному бізнесі, і якою б гарною не була Аліса, її ріст замалий. 

Коли чоловіки йдуть на вулицю, ми з дівчатами беремось за приготування салатів та закусок. Сьогодні ми будемо їсти та пити, а вже завтра більше відпочивати. Плавати та засмагати. 

Поки чоловіки смажать шашлик, ми накриваємо стіл на терасі. Аромати від м’яса такі, що рот одразу наповнюється слиною. Я не можу втриматись і точно з’їм кілька шматочків. 

Коли ми сідаємо за стіл, Яр обіймає мене за плечі. Я не бачу в цьому нічого поганого. Він – мій хороший друг. Бували моменти, коли ми проводили разом двадцять чотири години на добу. 

Саша з Алісою сидять навпроти. Дівчина дивиться на нас з певною ноткою заздрості в очах. Мені здається, що вона хоче бути на моєму місці. Це видно неозброєним оком. 

А от Саша не приховує свого невдоволення. Йому не подобається, що у мене є хлопець? І байдуже, що це зовсім не так. 

Чоловіки п’ють алкоголь, а ми з дівчатами обмежуємось соком. Насті не можна, я алкоголь не п’ю, а Аліса просто відмовляється. Шашлик дуже смачний, але їм всього шматок. Мені треба слідкувати за фігурою. 

Слідкую за Алісою, яка теж обмежує себе в їжі. Вона хоче залишатися стрункою, і це її право. Єдине, чого я не розумію – як вона може мріяти про кар’єру моделі, знаючи, що у неї немає для цього потрібних… габаритів. 

– Єво, ти плануєш повертатися до роботи? – питає Аліса.

– Поки що ні, – відповідаю. – У мене відпустка. 

– Я чула, що ти підписала контракт з відомою косметичною компанією, а потім прилетіла сюди. А як же робота? – Аліса не зупиняється. Мені здається, що вона занадто обізнана у моїх справах, і це дратує. 

– Робота зачекає, – стає на мій захист Яр. – Єві також потрібен відпочинок. 

– Ти так про неї піклуєшся, – додає Аліса. – Ви дуже гарна пара. Хоча ніде немає офіційного підтвердження, що ви зустрічаєтесь. 

– А хто сказав, що ми зустрічаємось? – питаю вже я. – Яр – мій менеджер, і ми дійсно дуже близькі. Але про стосунки ніхто не говорив. 

– Отже, ви не пара? – дивується Аліса.