— Синку , хіба я знала що ти так будеш страждати? - сказала жінка.
— Ти все знала! Навіть без свого Максима страждала , нагадати? Ти зрадила тата з Максимом , а тато тебе настільки кохав що пробачив , а ти все життя робила , що псувала мені життя ! Ну , що усміхайся тепер , клич бабів і кажи який у тебе порядний син . Йди звідси , що б мої очі не бачили тебе ніколи більше! - з гнівом відповів , і піднявся зі столу , я витягла декілька штучок валеріанки та дала випити Стасу. Коли він заспокоївся, я подивилася на ті очі , котрі нагадували мені минуле. Він дивився на мене.
— Ну хіба так можно було? Стасе... - не договоривши він змінився в обличчі.
—по перше Станіслав Ігоровичу, по друге на ви, і не смій мені казати що добре а що ні. Ти прийнята, станеш секретаркою , на цьому все. Ти вільна - відірвавши погляд від мене , знову дивився на свій гаджет. Що з ним за пару хвилин сталося? Наче , він захищав мене , а тепер...
далі звістно ж буде , дорогі мої ставьте лайки , та підписуйтесь якщо сподобалось , до наступної зустрічі молодята❤