Розділ 7

Кухня була залита м'яким ранковим світлом.Маріель сиділа за столом, тримаючи чашку кави обома руками.Тепло від неї трохи заспокоювало але не достатньо.

Саймон сидів навпроти,він не поспішав починати розмову.Просто спостерігав.Ця тиша не була незручною,вона була напруженою.Телефон лежав поруч, і зноу і знову вібрував.Маріель навіть не дивилась. Зробила ковток кави і подивилась на Саймона.

-Він впертий...

тихо сказала вона.

Саймон повільно провів пальцем по краю чашки.

-А ти?

Маріель ледь усміхнуласяю.

- я ще гірша.

Телефон знову і знову вібрував, цей звук вже довів Маріель , і вона не втримавшись підняла телефон.

-Ліаме,чого ти хочеш?

-Маріель...-голос Ліама був збентежений.-Де ти?

-Яке тобі діло Ліаме, яка тобі різниця?

-Я хочу поговорити, нормально.

- Ми вже говорили.

- Ні,ти просто втекла навіть не слухала мене!

-Ліаме ти серйозно? ти мені зрадив!

- Я був п'яний , я нічого не тямив!

- Ліаме, зраду не можлво виправдати, я заберу свої речі і ми більше не побачимось, ти мені огидний!

Маріель кинула телефон, подивилась на Саймона.

- час їхати збирати речі.

-ти завжди така спокійна?

-я звикла.

-які у тебе плани?

- заберу речі, поїду до подруги доки не знайду квартиру.

-цікаво, а робота?

- поки що так, а потім пошуки роботи.

- якщо тобі потрібна допомога,звертайся.

-ти достатньо мені допоміг.

-ну якщо буду потрібен ,я записав свій номер тобі у телефон.

-дуже дякую,Саймоне.

Маріель піднялась зі стільця.

-ти вже йдеш?

-так, я тобі дуже вдячна за все.

-до зустрічі ,Маріель.