Покохай мене

Вступ

Маріель… її ім’я звучало м’яко, але в ньому ховалась сила.
Вона була з тих жінок, на яких не можна не дивитись — довге темно-вишневе волосся спадало хвилями на плечі, підкреслюючи бліду, майже порцелянову шкіру. Її очі… дивні, глибокі — зелені з теплим карим відтінком, ніби в них завжди жевріла таємниця.
Вона трималась впевнено, стримано — як людина, що знає свою ціну. В офісі її боялись і поважали одночасно. Вона була не просто секретарем — вона була тією, хто тримає весь хаос під контролем.
І він… Ліам.
Холодний, зібраний, ідеально одягнений — біла сорочка, жилетка з витонченими візерунками, темні брюки. Його зелений погляд був різким, майже пронизливим, а біла прядка у темному волоссі робила його ще більш незабутнім.
Він будував бізнес так само, як дивився на людей — без жалю і без зайвих емоцій.
Але з нею…
З Маріель він був іншим.
Вони були разом вже два роки. Жили разом.
Їхні ранки починались з кави на кухні, де він мовчки дивився на неї, а вона робила вигляд, що не помічає.
Їхні вечори — з коротких розмов і втомлених дотиків.
І цього було достатньо… чи вона просто так думала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше