Розділ 6.2

Толком, не прокинувшись, я не одразу зрозуміла, де перебуваю. Але пам'ять не підвела. Скинувши з себе плед , я пішла, шукати свій телефон. Чому, коли тобі подобається якась музика і ти її поставиш на дзвінок чи будильник, дуже швидко починаєш її ненавидіти!

Турбує мене мій будильник, я ще й вчора забула відключити телефон від колонки, тому ритмічну музику було чути на весь будинок, якщо не більше.

Знайшла телефона там де вчора його залишила, на кухні, відключивши його я зависла. Мене наче облили холодною водою, я точно пам'ятаю, що не накривалася пледом! 

ЙОГО ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО!

ЩО, В БІСА,  ВІДБУВАЄТЬСЯ?!

Я оглянулась по сторонам і вирішила ще раз обійти будинок в пошуках чогось підозрілого але скоріше когось. Акуратно піднялась на другий поверх, оглянула там усі кімнати - нікого,потім піднялась на горище, і там також нікого не було.

А може це просто у мене глюки і я сама вчора взяла принесла плед з машини. Покрутивши головою в різні сторони я забила болт на цю ситуацію і  пішла готувати собі сніданок. Не маю шо робити а буду забивати собі головою якоюсь маячнею.

Вирішила приготувати собі звичайну мівіну, от коли приберу весь будинок тоді і буду накривати собі шведський стіл. Я закипятила воду в невеличкій каструлі і залила мівіну. Також зробила собі чай. Сніданок вийшов непоганим, тому набравшись сил я продовжила прибирання цього палацу.

***

Ще через три дні боротьби з брудом, пилом та іншою гидотою, яку знайшла, я була схожа на жителя мертвого світу, можливо навіть вони б налякались побачивши мене. Фіолетові мішки під очима, волосся скуйовджене, під нігтями можна висаджувати город, у пальцях скалки, коліна червоні від повзання по дерев'яній твердій підлозі.

Хто б міг подумати, на вигляд, будинок досить чистий, тільки пил і павутиння, а насправді ... страх якийсь.

Я зійшла з розуму під кінець другого дня,  а під кінець третього я вирішила, що переоцінила свої можливості і якби можна було б, я плюнула б на відстань та бюджет і викликала б сюди клінінгову компанію. На кінець четвертого дня я відмила весь перший поверх і весь другий. Залишилося горище та територія навколо будинку. Але спочатку треба перепочити хоч день чи тиждень, а може на курорт?

Прибравши весь будинок і розмістивши по ньому ті речі які я привезла, я ще раз пройшла будинком для перевірки.

Я впевнена, що моя родичка в цей будинок вкладала душу, не тільки в будівництво, а й в його оформлення. Кожен куточок у ньому сповнений тепла, затишка та любові. Особливо це помітно, після прибирання. Коли чистота дозволяє розглянути все, що чотири дні тому було вкрите шаром пилу.

Отже, на першому поверсі: передпокій досить простий, але просторий. Тут є настінна прямокутна вішалка з полицею і нижня шафка для взуття. Прикрашають передпокій вхідні двері, всі різьблені, масивні, з великою товстою дверною ручкою і квітковим орнаментом.

На другому поверсі бібліотека, три спальні, один кабінет, схожий на якусь лабораторію. Багато різних документів котрі написані незнайомою мені мовою. На полицях повно скляних і дерев'яних баночок з незрозумілим для мене вмістом і підписані тією ж невідомою мені мовою, схожою на бенгальську через свої символи, але водночас вони були абсолютно різними. Це все дуже дивно. Я постаралася все відмити та поставити як було, не потрібно нам зараз якогось хімічного вибуху. Стіл та крісло у кабінеті були зроблені з темного дерева. В столі було кулька шухляд які були заповнені різного роду документами, масивне крісло було різьблене з різними візерунками та закарлючками. Стіл завалений цими дивними травами, колбами і листами тією ж невідомою мені мовою, треба буде загуглити і перекласти при нагоді.

Бібліотека будинку не могла не зачаровувати. Вона простора, виконана в нейтральних кольорах. Книжкові поличці тягнуться вздовж деревяних  стін, немов таємничі сторожі давно забутих знань. Повітря наповнене запахом старовинної шкіри та чорнил - нагадуванням про минулі часи.

Кожна книга - окремий витвір мистецтва. Їхні обкладинки виготовлені з найвишуканішої шкіри, багато прикрашені вигадливим золотим чи срібним тисненням. Деякі оздоблені дорогоцінним камінням та складними візерунками, що відображають майстерність давніх ремісників. На корінцях витіснені незнайомі письмена, наче таємничі коди, які відкривають світ знань для обраних.

Ця бібліотека - справжня скарбниця старовинних манускриптів, записаних незнайомими мовами та захованих від решти світу. 

Я відчувала себе ніби героїнею якоїсь казкової історії!

Втома після чотириденної важкої праці з прибирання та огляду всієї території зникла безслідно. Коли все виблискувало чистотою, мені здалося, що донедавна цей будиночок приховував від мене свою справжню вроду. Настільки він був неперевершеним!

 — Милий, коханий будиночку! Який же ти чудовий. Я безмежно любитиму тебе, пеститиму і дбайливо доглядатиму, — ніжно провела я долонями по стінах, поручнях, меблях. І раптом знову відчула ту приємну, ніжну хвилю, що на мить огорнула мене, а потім зникла, залишивши після себе відчуття втіхи, гордості, щастя і вдячності. Дивна річ, комусь, здається, справді бракувало турботи. Я застигла, вдихнула видихнула, і спихнула дивні відчуття на перевтому.

Але до цього ми повернемось пізніше, я пішла на кухню і переглянула свої запаси провізії, ну на сьогодні мені навряд чи вистачить однієї сардельки, а ще до завтра протриматись потрібно. Тому не довго думаючи я вирішила з'їздити на ярмарок по продукти і заодно дізнаюсь останні новини.