Рохділ 6.1

Мій шок в шоці

Роздивляючись будинок зсередини я не могла зрозуміти, як? Як він може виглядати майже як новий? 

При вході мене зустрічає простора вітальня з високими стелями та масивними дерев'яними балками, що надають приміщенню особливого шарму. Меблі, прості, але добротні, приховані під колись білими, а тепер сірими від пилу, чохлами та простирадлами. Стіни прикрашені народними розписами у стриманих тонах, що створює затишну атмосферу.

Велика кухня має звичайну газову плиту, що значно полегшило мені роботу, та окремо обгороджений передпокій. На третьому поверсі горище, забите речами, які мені здалеку здаються скарбами, але обстежити його не наважилася, а все через його мешканців, великих павуків та їх павутиння, що висіли цілими полотнами і були скрізь, на стелі , стінах, на речах і навіть підлозі. 

Сходами, облицьованими деревом, які також розписані квітковим орнатментом, я пішла оглядати другий поверх. На другому поверсі, знаходяться спальні та ванні кімнати.

 У одній із кімнат був вихід на бакон, не важко було здогадатись, що це була кімната власниці будинку. Ліжко було наче з фільму, велике дерев'яне ліжко з червоного дерева, узголів'я і підніжжя ліжка були різьблені, утворювали дивовижні узори. Я підійшла і провела по них рукою, змахнувши невеликий шар пилу. Кімната була велика та простора, виконана у світлих тонах, також у кімнаті було дві пари дверей. Моя логіка підказує, що це санвузол і гардеробна, але поки відкривати не буду.

Мою увагу привернули двері на балкон, я підійшла і торкнулась ручки. Знову мене обдало током.

— Та що ж не так ? — я навіть руку прибрала через такий сильний ток — цього разу було сильніше ніж тоді коли я заходила в будинок — знову теплий вітерець пройшовся кімнатою, ніжно підхопив моє волосся і розкинув його по плечах, ніби перепрошуючи.

Так. Стоп. Це я вже почала сама собі придумувати ось цю маячню. Як вітер може перепрошувати , і як взагалі двері могли пустити ток?

Я знову доторкнулась ручки дверей і вони з легкістю відкрились, ось і нічого такого не трапилось. Напевно це все через нове місце і якусь магічну, таємничу  атмосферу.

Я вийшла на балкон, він виходив на ліс і гори, знизу було видно річку, як я зрозуміла це одна з бокових сторін будинку, але я не могла роздивитись, що розташовано ззаді будинку. Все було встелене хащами через які нічогісінько не видно. Я вирішу цю проблему згодом. Я оперлась руками на поруччя балкону і насолоджувалась краєвидом, шум річки приносив спокій моїй душі, десь у лісі співали пташки , а гори височіли над будинком неначе оборонна стіна яка готова захистити його будь-якої миті. Яскраві промені світла робили цю картину ще більш чаруючою. Ось цієї миті я змогла вдихнути на повні груди, у такі моменти час неначе зупиняється.

***

Прибирання це діло не з легких. Насамперед я вирішила розпочати з кухні і вітальні, я затягнула додому тільки те, що мені потрібно для прибирання. Миючі засоби, тряпки, пилосос, швабру - коротко кажучи взяла все, що знайшла дома і що, на мою думку, допоможе мені в цій справі.

Вирішила кухню вичистити до блиску, тому включивши енергійну музику на колонці я почала новидити красу.

Війна з пилом, павутинням. Миття, чищення, вишкрібання. Знову миття, перестановка меблів з місця на місце і знову миття.

Можна сказати, що фітнес відпочиває.

Спина не розгиналася, руки розпухли й оніміли від роботи, шкіра зморщилась на подушечках пальців, ноги тремтіти не переставали ні в стоячому, ні в лежачому, ні в сидячому положенні.

Прекрасно що я маю пилесос!  Погано, що я не маю пральної машини! Супер, що я маю багато миючих засобів! І дуже погано, що я не маю чарівної палички яка б прибрала весь бруд!

До години так одинядцятої перший поверх блистів чистотою. Я зняла із меблів чохли і склала їх в окрему шухляду, поміняла розміщення меблів у вітальні. Великий шкіряний диван темно-сірого кольору стояв посередині вітальні по-боках два крісла такого самого кольору, спереду розмістився дерев'яний журнальний столик. Найкрасивішою частиною вітальні був камін, живий камін, викладений грубим сірим каменем. Дуже багато мороки я мала з нитм, але роки в батьківському будинку не пройшли дарма. 

Кухня була розписана українським орнаментом, що придавало їй ще більшої автентичності. Кухонний гарнітур включав газову плиту з духовкою, мийку, не надто новий холодильник з морозильною камерою,  велику робочу зону для приготування їжі і відкриті шафки, ящички, полички  котрі заставлені, тепер вже чистим дуже красивим і десь незвичайним посудом. Він був росписаний згідно до українських традицій, косівський роспис гармонійно поєднувався із кухонним інтерєром.

У їдальні, яка плавно переходила з кухні, стояв масивний прямокутний дерев'яний стіл, вкритий лляною скатертиною з зеленою  вишивкою по периметру, і шість таких стільців, на сидіннях яких лежать вишиті м'які подушечки. 

Кожна поверхня сяяла чистотою. Після таких важких трудів я відчувала неймовірну втому. Руки трохи тремтіли від напруги, а ноги гуділи від довгого стояння.

Вичерпана, але з відчуттям задоволення від зробленої роботи, я поволі пересунулася до дивана у вітальні. М'які подушки так і манили до себе. Безсило опустившись на диван, відчуваючи, як втома охоплює усе моє тіло. Я навіть не встигла переодягнутись. Очі самі заплющувалися. Через хвилину сон зморив мене, я згорнулась калачиком на зручному дивані. Моє власне рівне дихання було єдиним звуком у тихій, прибраній оселі. Нічого не могло порушити мій заслужений відпочинок після такого довгого і виснажливого дня.