Розділ 3

Зайшовши в квартиру я зустріла дві пари очей  які, я впевнена, не чекали на мене так рано.Я приходжу додому десь о 6-7 вечора, їхню реакцію цілком можна виправдати.

—  Привіт — я погладила кожного — не чекали мене так рано?Я знаю,просто я більше не буду ходила на роботу ближчим часом, а можливо ми навіть поїдемо кудись.

Я розказувала це все і заодно скинула верхній одяг і зняла взуття. Пройшовши у вітальню я сіла на диван і закривши очі просто задрімала. Ну взагалі! Взяли вивели мене на бурю емоцій які я не вивільнила. Це ж зайвий стрес для мого огранізму. Тому я маю поспати. Сон — найкращі ліки.

***

Я йшла по стежці, навколо був ліс. Я повернула голову і завмерла… він був таким красивим. Промені сонця проступали крізь віти дерев, дув теплий вітерець, співали птахи. Промені сонця пробиваються крізь гілля, що робило ліс більш казковим. Перед моїм носом пролетіла сойка і сіла на гілку наді мною.

З іншої сторони хруснула гілка, я різко обернулась і побачила вовка. Він дивився на мене з цікавістю. Бура з переливом  коричневого шерсть виблискувала на сонці, до того ж її розвивав вітер. Я застигла на місці і тільки могла що спостерігати за ним, на диво мені не було страшно. Я дивилась прямо в його очі, чорні неначе глибока ніч, але було щось в тих очах, щось, що він хотів сказати але не міг. Він просто стояв і дивився на мене, так само як і я на нього. Не знаю скільки часу ми так стояли, але в один момент він розвертається і йде , а я стою дивлюся йому вслід кілька секунд а потім прямую за ним. Навколо нас природа ніби зупинилась, не було вітру, птахи припинили свій спів а хижак йшов тільки вперед. 

Ми йшли недовго, кожні декілька метрів він дивився чи я йду за ним. Ми вийшли до якогось будинку, на ганку стояла жінка, до дивовижі красива, мала чорне волосся заплетене в гульку, одягнена в сукню з чорно-малинового бархату з широкими рукавами. Вона дивилась на мене і всміхалась мені. Від неї віяло теплом, а будинок так і тягнув до себе. Вовк підійшов до неї і ліг біля її ніг, я також підійшла ближче, але не дуже, на відстанні шест-семи метрів.

— Ладо, приїжай сюди, тут тобі завжди раді — промовила вона і почала йти мені на зустріч — тут ти будеш на своєму місці, тут ти потрібна.

***

Я проснулась від телефонного дзвінку. Взявши телефон і подивившись на годину я зрозуміла, що проспала не менше 3 годин отже зараз майже вечір. Провівши пальцем по екрану телефона, я приклала його до вуха.Я навіть не подивилась хто мені дзвонить . Я ще не до кінця проснулась тому відкрити очі для мене було важко.

— Алло... — сказала я.

— Привіт сонце —  сказав знайомий голос з телефону

— Мамо? Я рада тебе чути —  я посміхнулась — щось трапилось чи ти просто так подзвонила?

— І просто так і дещо розказати — сказала вона — тобі пішов у спадок будиночок і ділянка біля нього.

— Ти впевнена що це мій спадок?

— Там чітко написано ”Чорній Владиславі Андріївній”, тому це твій будинок і твоя земельна ділянка. Розподряджайся нею як забажаєш.

— А де цей будинок?

— У Карпатах! Думаю ти пам'ятаєш як там красиво, всюди ліси,гори, гірське повітря.

— А від кого мені перейшов спадок?

— Від твоєї прабабусі. Померла вона років з двадцять тому, заповіт недавно перечитали. А твій батько повідомив мені це тільки сьогодні.

— Тобто я можу жити в Карпатах, у своєму будинку?

— Звичайно, якщо захочеш переїхати.

— Ти можеш скинути мені адрес? Хочу поїхати подивитись на будинок у якому він стані.

— Звичайно зараз скину.Я сказала все, що хотіла. Як ти? В тебе щось із голосом , ти спала?

— Так, трохи дрімала. Ні мам, все нормально — я намагалась зробити свій голос рівнішим . Не хочу засмучувати маму своїм звільненям , вона бере все занадто близько до серце.

Ми ще поговорили десь зо хвилин десять. Вона розпитувала мене про мою буденність а я тим часом розпитувала її про нашу сімейку. Мама з татом мали свій невеликий будинок на околиці міста а також квартиру в центрі. Ми все сім'єю збираємось у будинку , ми там виросли тому це місце для нас дуже цінне, у контрий раз вона кличе мене у гості ну тепер я поїду оскільки ніщо мені не заважає. Ми попрощались і поклали слухавку.

Я прокручувала у голові слова сказані мамою по телефоні. Тобто у мене є будинок у Карпатах про який я дізнаюся тільки зараз? Ні,звичайно я рада але можна ж було скоріше переглянути заповіт. Але, це ж прекрасні новини.

На телефон прийшло повідомлення від мами з адресою. Так від мого міста до Карпат 4 години їхати. Ну думаю я зможу поїхати туда на декілька днів,подивитись,поприбирати і підготувати дім для життя. Я попрошу Вероніку посидіти із тваринами, думаю вона не відмовиться. Набравши номер молодшої сестри я домовилась з нею,що вона залишиться з тваринами максимум на тиждень і обговоривши з нею ще деякі питання я пішла на кухню готувати вечерю.

Я вирішила приготувати овочеве рагу і пюре з картоплі.Я нарізала помідори,моркву, баклажан, цибулю, додала трошки олії, висипала на сковорідку і поставила на середній вогонь.Поки воно жарилось я почистила картоплю набрала води в кастрюлю і закинула туди почищену картоплю теж почала варити на середньому вогні. Кабачок нарізала посолила поперчила і поставила настоюватись. Нарізала болгарский перець і кинула в сковорідку.Через деякий час картопля була зварена і я зробила з неї пюре але не давала молока, дала трохи олії. В сковорідку я закинула кабачок і зеленні,додала приправи за смаком і лишила ще трохи на плитті.