Розділ 2

Підїхавши до компанії я залишила машину на парковці і пройшла в будівлю. Поки я йшла до кабінету всі дивно дивились на мене і переглядувалися між собою, дехто навіть переговорювався пошепки. Я не звертала на це уваги і продовжила шлях до свого робочого місця, а точніше до мого невеликого кабінету. Зайшовши всередину я бачу коробки і на моєму місці сидить Анжела.Вона була у нас практиканткою вже як два місяці, її практика скоро закінчуєттся тому дивно що вона на моєму місці. Я оглянула кабінет і в мене в голові почала вимальовуватись картинка всієї ситуації . 

— Що ти тут забула? — підійшла я до неї.

— Це тепер моє нове робоче місце — отруйна посмішка, вона наді мною насміхається.

— Мені ніхто нічого не сказав, чому я маю тобі вірити? — схрестивши руки на грудях спитала я.

— Якщо не віриш мені спитай нашого директора — вона пиляла свої нігті і тільки кидала на мене погляди.

— Так і зроблю — я розвернулась і пішла до директора.

 Від мого кабінету до кабінету начальника недалеко .Він розташовані через троє дверей дальше мого. Сам містер Браун захотів щоб я була близько до його кабінету, в разі виникнення проблем. Мої кроки були напружені, коли я зупинилась біля кабінету я почула чоловічий сміх, я підняла руку і постукала у двері. 

— Заходьте — почула я з другої сторони дверей 

 Відкривши двері я зайшла в кабінет. За кріслом сидів директор і біля нього сидів...Мій колишній?

— Владиславо проходь, знайомся це мій син — він представив нас один одному. Я дивилась прямо на нього, в його до болю знайоме мені обличчя, хотілося підійти, обійняти, але сьогодні він зробив свій вибір. Так Владо, спокійно, вдих, видих.

— Вже знайомі — сказав Денис. Він зміряв мене поглядом і ядуче посміхувся.

— Зрозуміло тоді, що ти хотіла? — він перевів погляд на мене і чекав моєї відповіді.Я також перевела погляд на директора.

— У мене є запитання — спокійно промовила я . Не потрібно влаштовувати скандал таки не дізнавшись у чому причина.

— Я тебе уважно слухаю.

— Чому на моєму місці зараз Анжела? — в думці я заспокоювала сама себе. Побачивши Дениса мій настрій значно погіршився, він в наглу дивився на мене, в наглу оглядав мене з ніг до голови з ухмилкою на обличчі.

— Я більше не є директором компанії,  усі питання до мого сина — мій погляд перейшов на лице Дениса. Він зустрів мій погляд і усміхнувся. Мені цікаво,що може вилетіти з його рота.

— Я вирішив що на твою посаду підійде Анжела, а ти висококваліфікований спеціаліст, тому тримати тебе тут я не можу. Точніше, не посмію. Я думаю що ти гідна кращого — бреше і не червоніє, як він може так брехати при своєму батькові? Так. Я гірна кращого, точно не такого придурка як ти, але навіщо звільняти мене з роботи?

— Отже без моєї згоди ви звільнили мене? — запитала я сталевим голосом, я дивилась прямо йому в очі, якщо він вирішив розійтися зі мною то нас нічого не пов'язує. Він стане моїм минулим. 

— Я думаю про твоє майбутнє — Денис підходив до мене, повільно наче випробовуючи мене. Невже думає, що я втечу? Погано мене знає.

— Як знаєте, я не зможу змінити ваше рішення — я знов оглянула його з ніг до голови, але цього разу я дивилась на нього як на чось нікчемне . Він не вартий моєї уваги і тратити на нього мої нерви я точно не буду — але ви не зможете і надалі підписувати  такі великі контракти. Як ви сказали скоріше, ви втратили висококваліфікованого спеціаліста. Тому надалі вам буде дуже важко без мене — обернувшись я вийшла з кабінету і йшла по коридору. 

На останнок я кинула на Дениса погляд і його фізіономія піднесла мій настрій, він був здивований, навіть дуже. Його лице навіть перекосило від гніву і розгубленості. Він був шокований моєю поведінкою.

 Ззаді я чула крики з кабінету, і моя посмішка стала ширшою. Я  пішла на парковку і поїхала в кафе. Те, що мене звільнили з роботи не привід засмучуватись. Мені давно потрібно було зробити перерву, мій організм явно не був в захваті від наднормової роботи і трьох годинного сну. Знову припаркувавши автомобіль, але вже на стоянці біля мого улюбленого кафе я вийшла з машини і зайшла всередину. Сівши за столик я вирішила взяти собі молочний коктель і фруктовий салат. Офіціант прийняв моє замовлення і поки я чекала на нього я була поглинута власними роздумами .

Чим би то могла я зайнятись? З однієї сторони я можу влаштуватись в іншу компанію, з другої я хотіла залишити це місце і поїхати на природу. По можливості займатися написанням книг чи іншим хобі. Через п'ятнадцять хвилин принесли мій заказ, і я почала їсти. Молочний коктель приємно холодив і піднімав настрій і салат був легким, тому зївши усе я встала із столика і оплатила своє замовлення. Офіціант був приємним молодим хлопцем , на вигляд йому десь 18-19 років, в подарунок дав мені печеньку з передбаченням.

"не засмучуйся через невдачі, в майбутньому вони допоможуть тобі стати сильнішою і подолати всі негаразди на твоєму шляху" — ось що було написанно.