35. Виконавець.

– Ти, ти, все ти, ти мені завжди заважала! Невже ти ніколи цього не зрозумієш? – це звучало звідусіль і нізвідки. Лора відкрила очі і прислухалася. За стіною готельного номеру сварилися чоловік і жінка. Тільки тепер їхні голоси звучали приглушено. «Дивно,» – подумала Лора – «це був і сон і не сон, наче видиво, наче ні». Вона притулила вухо до стіни. Було чути, що жінка схлипує.

мЯ ж тебе кохаю і кохала усі ці роки – говорила незнайомка і по голосу було зрозуміло, що її душать сльози.

– Ти?! Мене?! – репетував чоловік. – Не сміши мої капці! Ти побачила гроші і тому причепилася до мене. Краще б я знайшов якусь іншу коханку. Розумнішу чи що? Ти ні на що не здатна. Навіть сина не змогла мені подарувати. – Лора вловила огиду в голосі чоловіка. – А може треба б було залишитися з Мироською. – роздумував чоловік вголос.

– З цією поломийкою? Ти дурень? – верескнула жінка.

– Дурепа це ти. Ти проти цієї «поломийки», як ти її назвала, як корова проти граціозної олениці. – потім Лора почула невиразний звук, наче ляснув батіг. Потім стук дверей у сусідньому номері, що відчинилися. І звідти хтось вибіг. Наскільки Лора могла судити, за звуком, пробігла жінка. Лора виглянула за двері. По коридору від номеру в напрямку сходів,стрімко бігла жіноча фігурка. Жінка, яка тікала від чоловіка, що залишився в номері, трималася за щоку. Очевидно, що вона отримала ляпаса.

– Все дуже добре складається. Ось хто мені допоможе. – пробурмотіла Лора, стоячи біля люстра і накладаючи макіяж. Вона навіть не уявляла, що все так чудово буде. Вона приклала вухо до стіни і почула, що чоловік буркоче щось собі під ніс, а оскільки Лора почула слово «коханка», то знала що зможе спокусити цього дурня без особливих зусиль і отримає бажане. Накинувши на плечі напівпрозорий халатик вона виглянула в коридор. Там нікого не було. За мить Лора вже стукала в двері сусіднього номеру.

– Могла б і не стукати! Чого тобі ще? – двері рвучко відчинилися і на порозі постав чоловік, голос якого Лора чула за стіною. Він дивився на білявку в напівпрозорому халатику і не міг повірити своєму щастю, що така розкішна жінка завітала до його номеру. «Все таки я щасливий», – подумав Денис. «Така квітка в такому багні». А вголос сказав:

– Проходьте. Чим можу бути корисним?

– Я почула крики з вашого номеру, сказала Лора, заходячи і безневинно кліпаючи віями. Вона зачинила двері номеру. Денис підійшов до жінки близько - близько і поклавши руки їй на стегна подивився прямо в очі.

Коли в номер постукали, то Денис лайнувся, думаючи що то повернулася ображена дружина. Хоча, яка вона йому дружина? Так одна назва. Жінок у нього було багато, він міняв їх як рукавички, а от Мироська була особливою, хоча б тим, що в її батька водилися грошики і станція техобслуговування, яку Горовський переписав потім на доньку, а сам поїхав у Францію з дружиною доживати віку в мальовничому містечку. Денис забув, яке місто, та це було й не важливо. Мироська врешті-решт якось взнала, що Віра не сестра йому. Закотила скандал і зникла, заблокувавши всі спільні картки, а своїх карток у нього не було. Все було оформлено на її ім’я, так розпорядився Максим Іванович. Цей старий скнара щось підозрював завжди. Навіть зараз Денис зберігає готівку, яку потай від Мирослави знімав з рахунку, а вона наївна дурепа вірила йому і ніколи не контролювала його витрати, хоч і була фінансистом. Так то вона на роботі була фінансистом, а вдома вона була закоханою жінкою. Все це пронеслось у Дениса в голові, поки він йшов до дверей. І знову ця набридлива Віра. Це нещастя в жіночому обличчі. Розчинивши одним різким рухом двері він застиг і вирячив очі. На порозі стояла Богиня. Ні не Богиня – фея. Ні не фея, а Фея. Доладна фігурка в напівпрозорому коротенькому халатику. Тугі перса, які манили, стрункі ніжки. Біляве доглянуте волосся і великі очі. Якого кольору у жінки очі, Денис так і не розгледів. Жінка зайшла і зачинила двері номеру. Замок м’яко клацнув відрізаючи «Фею» від коридору. Денис підійшов до жінки і поклав руки їй на стегна, зазираючи в очі. Чоловік був сповнений надій і вже подумки зробив з незнайомкою все можливе і неможливе, але раптом щось пішло не так. Денис навіть не зрозумів в який момент дивлячись у очі незнайомої жінки, він побачив як її зіниці стрімко розширюються і ось уже в очах цієї «Феї» немає ані райдужної оболонки, ні білків. ЇЇ очі стали суцільним мороком. Останнє, що запам’ятав Денис, були слова, які виривалися з горла цієї жінки незнайомою мовою. Вона неначе співала. Все що сталося потім пам’ять чоловіка не зберегла. Прокинувся Денис один, у своєму ліжку не пам’ятаючи після сварки з дружиною взагалі нічого. Але він пам’ятав, що повинен поїхати кудись і забрати щось і у когось. Як завжди Денис прийняв душ, поголився і вийшов з номеру навіть не згадавши про дружину і тим більш не згадавши Лору. Коли він спустився до виходу з готелю, то згадав, що треба викликати таксі і поїхати до якогось села з дивною назвою Кармелюкове. Для чого це робити він не знав. Стоячи у вестибюлі готелю, Денис викликав таксі і поки чекав, то роздивлявся навкруги. Він наче бачив готель в перший раз . Щось дивне робилося з його пам’ятю. Тут він пам’ятав, а іншої миті забув усе, щойно його погляд наткнувся на жінку, яка стояла біля стійки реєстрації. Білявка з тендітною, доладною фігуркою когось йому нагадувала, але кого? Денис не пам’ятав. Вона пильно дивилася на нього. І хоч до стійки було не дуже близько, Денис був впевнений, що жінка, дивиться саме на нього. Раптом, неочікувано білявка поманила когось пальцем, підзиваючи до себе. Денис озирнувся, але більш нікого не побачив. Не в змозі опиратися силі, яка заволоділа ним, чоловік на ватяних ногах підійшов до білявки і побачив, що у жінки замість очей морок.

«Що за чортівня тут робиться? Треба вшиватися звідси. І де Віра?» – це було останнє, про що подумав Денис. Наступної ж миті білявка підійшла до нього і сказала на вухо декілька слів незнайомою мовою і чоловік забув про все, одна тільки думка билася в його голові про те, що треба забрати старий записник у молодика, якого звуть Марк, не роблячи шкоди ні молодику ні записнику. Денис вийшов з готелю, сів у викликане таксі і поїхав у невідомому напрямку, який знав тільки таксист і пасажир.