33. Віднайдене пророцтво.

Лора зайшла в номер готелю і важко опустилася в крісло. Думки плуталися, але жінка ясно усвідомила, що треба забрати перстень якнайскоріше але й зрозуміла, що нічого в неї не вийде без сторонньої допомоги. Еліану турбувати не хотілося. Вона ж бо носить під серцем її онука. Лора посміхнулася усвідомленню цього факту і вирішила змусити зробити це Марка. Якось треба було обдурити власного сина. Катастрофічно не вистачало інформації. Шкода, що він викрав записи. Треба змусити його їх повернути. Жінка заглибилася у власні думки. Вона і не зчулася як настав вечір.

Коли Лада і Марк вийшли з кімнати, в хаті спостерігалося якесь пожвавлення. Виявилося, що Славко, Ганна і Зореслава збиралися додому. Мирослава надавала Зореславі гостинців «від зайчика»: лісових горіхів та духмяного меду. Мала дуже зраділа такому. Батьки не часто їй купляли солодощі, побоюючись що це буде дитині на шкоду. А Лада додала від себе кілька пляшечок зміцнюючого зілля про всяк випадок, пам’ятаючи як дитині було погано, але промовчала про те, що побачила зараз в Зореславі. Це було не на часі. Лада тепло попрощалася з цією сім’єю, яка наче стала їй рідною. І обіймаючи Зореславу раптом згадала події, більш ніж сорокарічної давнини, які здавалося не мають до сьогоднішніх подій ніякого відношення. Вона згадала хлопця з яким випадково познайомилася в той період на Хрещатику, зіштовхнувшись і ледь не збивши його. Тоді вона тільки вступила до інституту і пішла гуляти Хрещатиком. По дорозі купила морозиво і зняла з нього обгортку. Потім задивилась на якусь барвисту пташку і ледь не збила незнайомця з ніг, залишивши морозиво в хлопця на сорочці. Ще краєм вуха дівчина вловила якийсь дзенькіт об бруківку,але пропустила це повз вуха. Незнайомий хлопець розсміявся і протягнув їй руку, щоб допомогти піднятися, бо Аглая впала на одне коліно.

– Я Марк. – сказав хлопець присівши і подмухавши їй на коліно на якому виступили краплини крові. А ще він підняв щось з землі. Тоді дівчина не звернула уваги, але зараз Лада чітко усвідомила, що то був саме той перстень, який знаходиться на пальці у Мирослави.

– А я Лора. – Аглая вирішила не казати свого справжнього імені цьому дивному хлопцю і дещо змінити те, яке їй подобалося. Вони тоді гуляли з Марком по Києву, ласували морозивом але більше не зустрічалися. Не знала Аглая того, що Марк загубить папірець на якому записав її адресу і через декілька років зустріне свою майбутню дружину. У шлюбі в нього народиться донька, яку Марк назве ім’ям тієї хто підкорив його серце з першого погляду і яку він потім не зможе знайти, бо соціальних мереж і мобільників ще не винайшли. А ще тієї, яка пов’язана чомусь з фамільним перснем, який він оберігав багато років. Перстень йому дістався від мами. Він знав про те що перстень п’є душі тих, хто має на душі один з семи смертних гріхів, але це не вся правда. Ще цей перстень забирає душі тих, хто недостатньо сильний, щоб боротися з ним, з силою, яка заточена в цій обручці. Цей перстень зберігався у їх сім’ї і з ним було пов’язано пророцтво. На жаль, пророцтво втрачене у віках. Тоді Марк прийшовши додому очам не повірив, діаманти запалали червоним вогнем. Це свідчило про те, що він знаходився достатньо довго з тим, хто здатний носити цей перстень і володіє колосальною силою. Він поліз в кишеню, бо хотів там віднайти папірець з адресою цієї дівчини Лори, але його не було. Поступово червоний вогонь на персні згас і діаманти знову стали діамантами. Коли народилася донька, Марк з дружиною емігрували до Бразилії. Він не показував перстень дружині, але все таки вона знайшла його і життєва сила повільно витекла з неї. Потім Марк довго шукав втрачене і зрозумів, що треба знайти ту, з кого все почалося багато років тому, або відати перстень Диво-озеру. Той хто одягне перстень зможе керувати світом. І залежить від власника буде світ злим чи добрим. Марк робив складні розрахунки. Він зрозумів що то не просто дівчина, а особлива дівчина. Він не встиг її знайти. Помер при загадкових обставинах. Усього цього Лада не знала.

«Чому саме тепер згадалося ця зустріч, скільки років пройшло.?» Лада не знала відповіді на це питання. Але знала інше, що їй це згадалося неспроста і найближчим часом це все має прояснитися.

Коли Славко з сім’єю вийшли з хати, Лада мовила:

– Ну що ж мої любі, прийшов час послухати нашого гостя. Тому швиденько займайте місця. – усі сіли. Марк, який щойно оговтався після незрозумілої хвороби теж опустився на лаву, бо відчував в ногах слабкість. Юнак розповів все що знав про перстень і додав, що існує ще старе пророцтво, але воно втрачене давно, ще за часів Галіацо Марія Сфорца і ніхто до цього часу не може знайти його. Юнак розповідав, а Лада раптом усвідомила, що цей юнак як дві краплі води схожий на Марка, з яким вона гуляла Хрещатиком перший і останній раз. «Так ось до чого те видиво» – зрозуміла Лада. Усвідомив і Максим з Романом, що Марк є прямим нащадком їхнього третього товариша по кімнаті, а заодно і брата, тобто хоч і непрямим але і їхнім нащадком. При згадці про пророцтво, Мирослава мовчки полізла рукою до кишені і витягла пожовклий папір, який їй віддала Зореслава. Коли це сталося то погляди присутніх схрестилися на Мирославі. Запанувала тиша. Першим тишу порушив Роман:

– Я гадаю, що ось і пророцтво підскочило. Всесвіт нарешті звів нас докупи.

– Думаю ти правий, Ромцю. – відповіла знахарка. – Ми усі пов’язані між собою стали не сьогодні, не п’ятдесят років тому, а з миті написання цього пророцтва і зараз зійшлися докупи.

Марк був приголомшений. Він не очікував такого, але ось несміла посмішка торкнулася його губ. Юнак все зрозумів і нарешті повірив, що його дід Марк не був божевільним. Але потім його чоло спохмурніло. У його матері існувала ідея-фікс: зробити свою доньку і його старшу сестру Еліану володаркою світу і одягнути їй на палець прикрасу, через яку загинула бабуся. Але Лада зрозуміла Маркові побоювання в світлі того, що він розповів. Не даремно ж вона була психологом і плюс до того мала силу ворожки і знахарки.