6.Чужа сім’я.

Після тих слів, що сказала Лада, Мирослава вже ні про що не запитувала, але Лада бачачи, що інтерес жінки не згас, сама почала розповідати, трішки перегодя. А до того як розповісти, бабуся сиділа і думала, як почати. Не подобалося їй усе це. Але робити було нічого. Треба було з чогось починати. І бабуся почала оповідатку.

Коли вони з білявкою, яку звали Ганна, це з’ясувалося по дорозі, приїхали до села і зайшли до хати, то побачили сумну картину: на ліжку лежав молодий чоловік з закритими очима. Його груди рівномірно підіймалися і опускалися, але на дотики він не реагував. Ганна побігла до кімнати на другому поверху. За нею поспішила Лада, прихопивши кошик зі склянками. Зайшла до кімнати і побачила на ліжку трирічну дівчинку вкриту пуховою ковдрою. Дівчинка ледве дихала. Лада приклала руку до чола малої і майже відсмикнула. Маленька дівчинка уся горіла як у вогні. Треба було щось робити. Швидка може не встигнути. Було втрачено дорогоцінний час. Молодиця прибігла по допомогу до бабусі, а могла б побігти у райцентр, відстань майже однакова. Хоча Ганна зробила розумно. Викликати швидку мобільником не було змоги, бо від райцентру дорогу замело, швидка все одно б не проїхала, а дорогу до села від бабусиної хати прочистив місцевий тракторист Юрась. Йому бабуся вилікувала радикуліт просто давши добру пораду спати на вівсі, раз він все одно полюбляє спати на печі. Юрась був дуже вдячний бабі Ладі і кожну зиму чистив дорогу, щоб бабуся могла приїжджати у село на закупи.

Дитина металася в гарячці по усьому ліжку і головне було знизити температуру. Ганна кинулася було до доньки, але Лада зупинила її. Тоді Ганна не чекаючи розпоряджень принесла оцет, теплу воду в тазку і чисту ганчірку. Поки Ганна бігала за усім цим приладдям, Лада взяла один з флаконів і налила рідину з нього в мірку, довівши до позначки двадцять. На мірці були позначки які відповідали скільки потрібно ліків на відповідну кількість кілограмів. Потихеньку розкрила дитині рота і влила вміст мірки. Дитина затихла, потім через хвилину над верхньою губою в дівчинки виступив піт.

– Принеси теплу хустку – крикнула Лада Ганні.

– Ось, ця підійде? – прибігла Ганна, тримаючи під пахвою хустку, а на таці що тримала в руках, стояв невеличкий пластиковий тазок з теплою водою, лежала складена біла тканина, та знаходилася пляшка оцту.

– Так. Давай її сюди – і коли Ганна подала хустку, то бабуся вправно замотала нею голову дівчинки, зав’язавши кінці хустки під руками.

– Яка вона мокра, мов хлющ. – здивувалася Ганна.

– Так і буде ще мокріша. Але головне те, що температура почала спадати. Я залишу пляшечку і мірку, а ти давай ось стільки ліків, кожні чотири години – і бабуся показала на мірці позначку до якої треба наливати ліки – я навідаю вас завтра. Зателефонуй в швидку і скажи, що твій чоловік впав в кому. Коли хурделиця закінчиться, швидше за все, його заберуть до лікарні. І приготуй речі в які будеш переодягати дитину, вона не повинна захолодитися, інакше ти втратиш її. Тоді бабуся подивилася на стіну кімнати, де висіло багато фотографій і постерегла одну річ. Щоб підтвердити її здогадку, вона запитала:

– Ти ж недовго одружена з цим чоловіком? І дитина ця не твоя? – і подивилася на білявку.

– Так. Звідки ви знаєте? – спантеличено запитала Ганна. Потім сплеснула об поли руками і потупила погляд:

– Звісно знаєте, ви ж.. ви.. – та й не договорила. А бабуся не стала її переконувати в іншому. Просто Лада, як досвідчений психолог побачила, що немає світлин з Ганною того періоду, коли дівчинка була немовлям, і на них дівчинка тільки з батьком. А Ганна подумала, що Лада скористалася магічними здібностями і побачила це. А потім білявка знітилася і почала розповідати:

– Славко. Мого чоловіка звуть Славко. Він майже сирота, у нього був тільки батько. Мати померла коли йому виповнилося сім. Є старша сестра, на два роки старша. Зразу після смерті матері, батько привів мачуху, яка мала своїх двох синів. Потім у Славка народилася ще сестра, і батько і мачуха взагалі забули про старших дітей. Всі четверо росли як бур’яни при дорозі. Спочатку одружився Славко, потім вийшла заміж сестричка, а потім і звідні брати завели сім’ї. Менша залишилася поки що з батьками. Славко дуже кохав дружину. Вони були дуже щасливі. Через рік після весілля народилася Зореслава – зіронька маленька, як казав Славко. Але майже відразу після пологів дружина померла. А Славко засумував і почав пити. А я кохала його ще зі школи, але жодного разу не казала йому про це. І ось одного разу побачила, що він веде Зореславу за руку, але йде непевною ходою. Він був п’яний і швидше Зореслава вела його, аніж він її. Присів Славко біля мого двору і заснув, а Зореслава почала тихенько плакати. Потім я відвела його додому. Ні ви не подумайте нічого такого. Все сталося значно пізніше. – Запевнила білявка Ладу.

Лада вислухала все. Мовчи кивнула і тільки мовила:

– Не спи, чуєш. Не проспи дитину.

– Не просплю – рішуче мовила Ганна.

Дитина стала приходити до тями.

– Мамо – покликала слабким голосом Зоряна.

– Я тут маленька, я тут. – Ганна сіла поряд з дитиною на ліжко.

– Хто це?  – ­ дитина вже дивилася на Ладу.

– А це твоя рятівниця….

– Почекай молодице – сказала Лада, подивившись суворо на Ганну, потім лагідно звернулася до Зореслави:

– Ти знаєш, що сталося?

Зореслава кивнула.

– Розкажеш мені? – запитала бабуся малу. Та знову кивнула.

– Я захворіла.

– А чому, ти знаєш?

– Так знаю. Я взяла річ, що не належить цьому світу. Але я не хотіла. Воно таке гарне і так мені подобається. Хоч Вендулка мене й попереджала.

– Про що ти говориш? – запитала стурбована Ганна.

– Ось про це? – і дівчинка випростала з-під ковдри ручку, на великому пальці якої була каблучка – на перший погляд золота, з двома блакитними діамантами. Ганна не відводила погляду від каблучки. Лада здригнулася, від усвідомлення неправильності усього цього, а вголос сказала: