27 розділ

Ми вирушили, коли сонце вже котилося до заходу, забарвлюючи небо червоно-золотими відблисками. Коридори Бібліотеки залишилися позаду, разом із відчуттям захищеності, яке давали її стіни. Тепер перед нами лежав шлях у невідоме. Особливо для мене…

Я йшла позаду Драгомира, дивлячись, як він впевнено рухається вперед. Його постава була розслабленою, але я знала, що це лише ілюзія. Він був напружений, як стріла, готова зірватися з тятиви.

Страх роз’їдав мене зсередини.

Я боялася не лише того, що нас чекало в лісосмузі. Боялася, що зроблю помилку. Що моя мітка Пітьми Ігніс не врятує нас, а лише поглибить загрозу. Що ми всі не повернемося.

— Ти тремтиш, — тихо сказав Драгомир, не обертаючись.

— Я не тремчу, — відповіла, ховаючи руки в рукави темно коричневого плаща.

Він не став сперечатися, лише повільно кивнув.

Ми залишили віддалений корпус Бібліотеки Богів позаду, ступивши на стару кам’яну стежку, що губилася серед пагорбів. Вітер приніс запах вогкості й прілого листя. Веніамін йшов поруч, мовчазний і зосереджений. Центавра теж мовчала, її очі бігали від одного супутника до іншого, але вона намагалася триматися впевнено.

За кілька годин ми дісталися кордону з лісосмугою. Перед нами розкинулася річка Калта — темна й підступна, її течія була стрімкою, а води непрозорими, мов чорнило. Колись її називали «Голосом підземного світу», бо якщо прислухатися, можна було почути дивне шепотіння хвиль.

Єдиним шляхом через неї був старий підвісний міст, побудований ще за часів перших поселенців. Його дерев’яні дошки потемніли від часу, канати здавалися зношеними, а посередині конструкції, просто на дощатій поверхні, хтось колись вирізав дивні символи.

— Ми не будемо тут затримуватися, — голос Драгомира прозвучав рішуче. — Перетинаємо якомога швидше.

— Це… безпечно? — нерішуче спитала Центавра.

— У нас немає вибору, — відповів Веніамін.

Драгомир першим ступив на міст, перевіряючи кожен крок. Я пішла за ним, відчуваючи, як під ногами хитко погойдуються дошки.

Коли ми дійшли до середини, повітря раптом стало важчим.

Я помітила знаки, вирізьблені на дереві: стародавні руни, що складалися у попередження, написане мовою, яку я ледь розуміла.

— Це заборонений шлях, — інстинктивно прошепотіла я.

Драгомир теж це бачив, але не зупинився.

— Нам треба рухатися далі.

І саме в цей момент річка під нами заговорила.

Чи то заспівала, моя мітка загорілась вогнем, відкликаючись на поклик невідомої та такої рідної сили. Руку обпікав біль, та я мов одурманена, заціпеніла й не ступала далі, бо не могла відвести погляд від води .

— Ви це чуєте? — ледь змогла промовити.

— Щи? — Драгомир повернувся, а він уже був в кінці мосту. 

Він взяв мене на руку й почав вести за собою, мої ноги підкорились його поклику і я повільно йшла. І тільки коли  відчула тверду землю під ногами, я отямилась.

Я судомно вдихнула, коли Драгомир різко відпустив мою руку. Пекучий біль у зап’ясті теж відступив, залишивши по собі лише глибоку втому. Я здивовано глянула на свою мітку—вона ще тліла слабким вогнем, але поступово згасала.

— Що це було? — голос Веніаміна прозвучав різкіше, ніж зазвичай. 

Я підняла погляд на Драгомира. Він уважно дивився на мене, а в його очах читалося щось нове — чи то підозра, чи тривога.

— Ти завмерла, — сказав він. — Дивилася на воду, ніби…

— Ніби вона мене кликала, — тихо закінчила я.

— Це річка Калта, — нарешті заговорив Драгомир, переводячи погляд із мене на темні хвилі, що неспокійно вирували за нашими спинами. — Її називають «Голосом підземного світу» не просто так. Кажуть, у її водах зберігаються спогади тих, хто зник.

— І що це означає? — тихо запитала.

Веніамін підійшов ближче, схрестивши руки на грудях.

— Це означає, що ти… відгукнулася.

У моїх грудях запульсував страх.

Я знала, що це щось більше, ніж просто магія річки. Я знала, що це пов’язано зі мною.

— Нам треба йти, — твердо сказав Драгомир. — Далі через ущелину, потім уздовж руїн старого храму. 

Веніамін кивнув і рушив уперед, слідом за ним нерішуче пішла Центавра. Я ще раз глянула на річку.

Вона більше не співала, але я знала: це ще не кінець.

Це лише початок.