11.1

Драгомир

У моїй кімнаті панувала тиша, настільки густа, що її можна було відчути на дотик. Тільки слабке потріскування вогню та мерехтіння свічок порушували це безмовне напруження. Я стояв біля столу, стискаючи його край, відчуваючи під пальцями стародавні різьблені руни. Очі ковзали по кімнаті, де сидів Еран, з кубком у руках, і Центавра, що мовчки стояла біля дверей. Як мало вона змінилася зовні і водночас, як багато змінилося всередині. Її чорне волосся, густе й блискуче, залишилося таким же, як у ті часи, коли вона привертала увагу кожного, хто проходив повз. Очі, темні й загадкові, зберегли ту саму глибину, але тепер у них був новий блиск – не холодна відстороненість, як колись, а впевненість і спокій. Вона здавалася менш неприступною, хоча все ще зберігала ту саму граціозність і стриманість. Тонка зміна – вона більше не була тією дівчиною, яка трималася на відстані від світу. У її присутності тепер відчувалося щось тепліше, зріле.

— Це не може бути випадковістю, — першим порушив тишу Еран, нахилившись вперед на своєму стільці. Його голос був чітким і рішучим. — Ці слова… Вони збігаються з тим, що ми вже бачили десять років тому. Хіба ні? І як таке може бути? Може це просто гра Аврелії? Може вона як і ми пробралася до зачиненого за сімома замками відділу пророцтв і прочитала? Воно ж сяяло на стелажі з пергаментами пророцтв - найяскравіше. І вона як ми його прочитала, — знову повторився Еран, — Запам'ятала і розіграла перед нами виставу. 

Ні, це не може бути правдою, це нереально! Не вірю.

— Для чого? Навіщо? — не приховуючи свого обурення, різко заговорив я.

— Легко, мотив простий, щоб помститись нам за роки кепкувань.

— Так Еране, все дуже легко, вона ще й не знати звідки дізналась, що ми пробрались у відділ пророцтв і саме випадково тільки його і прочитали. І як вона без магічних здібностей туди пробралась? 

Центавра мовчала, нічого зовсім не говорила, вона обдумувала ситуацію, що склалась.

— А ще підлаштувала так, щоб саме її обрали доглядачкою Бібліотеки, і чекала  коли ми зберемось знову всього навсього за десять років. І знову ж таки підлаштувала, щоб її обрали промовляти пророцтво у ніч Калії. І дуже реалістично відіграла свою роль.

— Добре Драгомире, припустимо, Аврелія не читала пророцтва десять років тому. Припустимо вона взагалі ні до чого не причетна і це все збіг.

Еран драматично замовкнув, чим ще більше роздратував мене.

— Ти продовжиш свою думку, чи нам до завтра чекати? — злісно кинув я.

— Як можна пророцтво, пророкувати ще раз? Це просто нонсенс якийсь. Це абсурд! Щоб в ніч Калії доглядачка Бібліотеки промовила пророцтво, його записали на сувії й відправили до спеціальної засекреченої, захищеної кімнати на зберігання. А через десять років, інша доглядачка, у ніч Калії промовила те саме пророцтво, слово в слово. Як таке може бути? 

— Це справді якась нісенітниця, — погодився з Ераном, — Жодного разу не чув про такий феномен. Щоб пророцтво, пророкували ще раз. 

-“Час змін настав. Сизиранія стане полем битви для тіней і світла. Таємні ворота відкриються, і чорна пліснява, усе поглине, все живе… Лише священний вогонь здатний очистити все. Але його слуги більше не вміють палати. Їхній час минає, і їхня сила розвіється, якщо не знайдуться ключі до пробудження справжнього вогню. Ключ у крові, який забутий, і у пісні, що не була почута. Королівства мають об’єднатися, бо жодне з них не виживе окремо. Вогонь, вода, камінь і зірка — ось чотири елементи, що врятують цей світ. Але щоб перетворити їх на зброю, треба знайти те, що було загублено в стародавніх піснях драконів. Тільки в них збереглися підказки до повернення справжньої мети.  

Зрадник серед Вас, а час грає проти Вас”

Я мовчки стиснув щелепи, слухаючи знову пророцтво, яке промовляла Центавра. І зміна її інтонації припала саме на останнє речення, що зрадник серед нас.

Вітаю друзі! Перша загадка! Як думаєте, чи справді Аврелія підлаштувала це, як вважає Еран?

Продовження розділу завтра.