2.1

«Час не лікує, він приводить до байдужості, він вбиває все те, що ми так любили.»

Та я все одно не знала про нього багато, тільки те, що він з Дракстауна і здається дракон. Хоч в останньому була не певна й жодного разу не бачи щоб хтось з учнів перетворювався на справжнього дракона. Може це взагалі метафора така? 

Хто зна…

Я взяла пʼять книг, досить важких, обтягнутих шкірою й повернулась до столу за яким стояв Драгомир, винуватець мого стривоженого стану і Премудрий Кастеліан. Вони обидва дивно виглядали поряд і контраст між ними очевидний. Один молодий, високий, стрункий з голубими очима, й зі світло каштановим волоссям - Драгомир. І старий, сивий, згорблений Кастеліан, який до речі сміявся. А це явище дуже рідкісне, переважно Премудрий насуплений, дратівливий та сварливий, і будь які мої дії супроводжує не схвальними коментарями.

Я інтуїтивно зрозуміла, що Драгомир є важливою персоною, дуже впливовою. Бо тільки з такими Кастеліан може себе так поводити, в якомусь роді програвати на фоні іншого. І це буває ну дуже рідко. Від цього мені ще не комфортніше стало.

— Як справи у столиці? Чув ходять чутки, що дракони ось зроблять велике відкриття й нарешті поборють чорну плісняву.

— Не дракони, у вас не точна інформація. А людина.

— Жінка? Невже це правда? Думав видумки простолюдин, яким тільки дай побазікати й вигадати байки.

О так, Кастеліан був ще тим шовіністом. Та це я і так знала, тому не здивувалась. А ось поведінка, вираз обличчя й навіть інтонація голосу Драгомира, який бачив зневагу Премудрого до таємничої жінки, яка точно не байдужа йому. Від цього на кілька секунд на його обличчі відобразилась злість. Та він швидко опанував себе. А я… А я все ніяк не могла приборкати емоції, які по незрозумілій причині настільки бурхливо виникали в мені. Емоції буквально підступно нападали на мене, не даючи й шансу на виграш.

— Авреліє! Неси швидше книги, радник не має часу стовбичити тут цілий день.

Премудрий «дурень», якого я так хотіла стукнути по голові найважчим фоліантом, перевів свою увагу  на мене, й щойно вилив порцію негативу.

Я не прокоментувала, не відповіла нічого, тільки хотіла знову ж таки зникнути з бібліотеки.

— Я не поспішаю. Навпаки, маю час. Мені потрібний доступ до всіх книг бібліотеки, і спокій. Для того щоб отримати потрібну інформацію.

— Це стосується…