3

Грем вагався. З однієї сторони він бажав повернутися додому якомога швидше. Але з іншої сторони було вже доволі пізно щоб вирушати в дорогу. Та й відпочити йому не завадить. Тільки от чи не подумає ця дівиця, що може ним керувати? Надто вже зухвалою вона здавалася.

Він поглянув на неї злегка примружившись:

— Гаразд, я зачекаю. Зрештою моєму коневі не завадить відпочинок. Але й ти маєш виконати мою умову.

— Яку? — уточнила дівчина завмерши. Чомусь в думки прокралися лиш непристойні картинки.

— Жодних чаклувань!

— Я всього лиш проведу кілька ритуалів! — палко заперечила Морана. І в ту ж мить її пронизав прискіпливий чоловічий погляд від якого в грудях щось стиснулося. Ні, вона не боялась його. Це було щось інше.

— Ритуалів? — фиркнув Грем не надто вірячи в її слова, — Випробовуєш моє терпіння?

— Якщо не довіряєш, то можеш бути поруч — пересвідчишся, що я не обдурюю, — запропонувала дівчина й Грем не роздумуючи погодився.

— Чудово, так і зробимо, — з легкістю погодився та оглянувся в пошуках зручного місця.

Зрештою, запримітивши розлоге дерево неподалік він попрямував до нього. Звідси було доволі добре видно все, що відбувалося. І, найголовніше, було видно ледь не кожен рух дівчини. Лишившись задоволеним від вибору місця, Грем зняв з коня сумку, сідло та розгнуздав його. Після цього розстелив плед та дістав залишки їжі. Перекусивши він сів впершись в дерево. Увесь цей час він спостерігав за тим, що відбувалося. Сподівався, що хоч десь Моргана проявить себе. Та все марно. Наразі дівчина не робила нічого такого, що можна було списати на магію. Повз увагу Грема не минуло те, що дівчину слухають жінки й прислухаються чоловіки. Хто-зна, як в інших справах, але в підготовці до свята вона була беззаперечним лідером.

В якийсь момент Грем заснув й зрозумів це, коли відкрив очі, а навколо почало темніти й було запалено перші вогнища. Зібравши речі він лишив їх під тим самим деревом та попрямував ближче до Морани. Вона була на тому самому місці де й раніше. Щоправда, одяг на ній був трохи іншим. Дівчина, як і обіцяла, наразі була зайнята ритуалом, то Грем не втручався, а лише спостерігав.

За деякий час надворі зовсім стемніло й до вогнищ почали сходитися мешканці поселення. На столах розставили наїдки та розпочали святкування.

Грем не чув слів дівчини, лиш спостерігав за її чіткими та виваженими рухами. Було в них щось, що заворожувало. Якоїсь миті він подумав про те, чи не зачаровує дівчина його. Але ж здоровий глузд говорив, що цього не може бути.

Після кількох маніпуляцій дівчина взяла в руки факел та попрямувала до жертовника.

— Гей, — спробував зупинити її Грем, — Ми домовлялись про те, що ти не займатимешся магією.

— Це частина ритуалу, — важко зітхнула дівчина, — Невже ти віриш в дурні чутки, а не те, що бачиш?

— Ну гаразд, — врешті зітхнув чоловік не розуміючи як так стається, що він, зазвичай непохитний в своїх словах та рішеннях, так легко поступається перед цією дівчиною. Невже й справді магія?

Тим часом Морана, нашіптуючи якісь слова, запалила жертовний вогонь. Щойно він почав сильно та яскраво горіти до нього підійшло кілька чоловіків з підготовленими смолоскипами. Запаливши їх вони підпалили найбільше вогнище, а тоді кілька менших. Лиш тепер Грем зрозумів, що вогнища утворюють символічну фігуру. Люди ж на це не зважали. Вони почали святкування. Гучно наспівуючи ритуальних пісень вони пританцьовували навколо вогнища. Морана ж не брала участі в цьому. Лиш стояла осторонь та спостерігала.

— Знову говоритимеш про магію? — промовила відчувши як Грем зупинився поруч, — Але д ти маєш розуміти, що це ритуали з давньою історією. Не можна отак просто відмовитись від них через нав'язані вірування! — вона врешті відвела погляд від натовпу та повернула голову до Грема й потонула в його погляді.