Поклик Серця
Автор - Banana або ж Banana1
Команда - NATUA
Всесвіт відбуття - 193
Рік відбуття - 2018
Вступ
Початок
Наші головні героїні: Ася та Луйорін.
Невідоме селище, 8:00, дім Асі.
⮚ Ася: *зіває* Доброго ранку всім!
⮚ Мати Асі: Доброго ранку, соня!
⮚ Батько: Угу...
⮚ Ася: А скільки зараз часу?
⮚ Мати Асі: Вже 8:00 - тож сідай, їж та поспішай в коледж.
⮚ Ася: А що, сьогодні не неділя?
⮚ Мати Асі: Ну, й не субота явно... *Посміхається...*
⮚ Ася: Це недобре, я геть не готувалась!! Дідько, я запізнююся! Все, я побігла!!
⮚ Мати Асі: Е-х, Ася як завжди в своєму репертуарі...
⮚ Батько Асі: Е-х, молодість - а от в мої часи-!..
⮚ Мати Асі: Так, не починай, старий ти пердуне!..
⮚ Батько: Ну тебе… І взагалі я не старий, мені всього лише 45 років.
⮚ Мати Асі: *Саркастично* Ага, так-так, як скажеш... 🙂
⮚ Батько Асі: Ну, тоді я піду, якщо тобі нічого не потрібно. Але якщо щось потребується, то з тебе пляшка «Львівського».
А тим часом, поки Ася поспішала до коледжу, своїм спокійним впевненим темпом йшла в навушниках вона - Луйорін, та переглядала Тік-Ток. Він ледь не став останнім в її житті, бо…
⮚ Ася: Бережись!!!..
В цей момент Ася схопила Луйорін за її руку, і одним елегантним помахом руки витягнула її із кістлявих рук неминулої смерті.
⮚ Луйорін: *Повертається* Якого біса ти це коїш?!
Обернувшись, Луйорін побачила майже повністю розтрощену фуру, але, на щастя, її водій вижив. А перед самісінькою фурою лежала туфля Луйорін. В цей момент вона зрозуміла, що якби не ця невідома для неї людина, на місці її туфлі могла бути вона сама -повністю понівечена... І скоріш за все мертва. В той самий момент вона відчула немов якийсь тонкий зв’язок між собою та цією жінкою.
⮚ Ася: Ну, якщо ти лютуєш – значить, все гаразд... *Посміхається*
⮚ Луйорін: В-Вибач за те, що я на тебе накричала... *Опустивши очі* Я дуже вдячна тобі за те, що ти врятувала мене, і скоріш за все, якби не ти, то я, напевно, й згинула б на місці... Ще раз - дуже дякую тобі.
В цей момент для Луйорін, Ася виглядала немов янгол, що спустився з небес. А для Асі це не було чимось настільки же вагомим, як для Лу, вона просто зробила так, як зробила би будь-яка людина на її місці.
Наступного дня:
⮚ Ася: *Позіхає* Е-х, знову йти в коледж... Так, стоп - а хто це там стоїть?
⮚ Луйорін: *Волає* ...Доброго ранку, Асю!
⮚ Ася: *Волає* Зараз, зачекай, я спущусь!
⮚ Лу(йорін): Привіти! Вибач, що тебе турбую - я ось ішла в коледж, а оскільки я живу неподалік, вирішила зайти за тобою.
⮚ Ася: Дуже дякую! Чесно кажу, я трохи сова… Так що мені важко прокидатися, і я була б дуже вдячною, якщо б ти заходила за мною на хвилин 10 пізніше...
⮚ Лу: Так, вибач…
⮚ Ася: Не переживай, я на тебе не лаю… Просто, коли я трохи не досплю, то я тоді ходжу... Як грозова хмара, тож вибач, якщо я тебе образила. Вибач, будь ласка.
⮚ Лу: Та ні-ні, не переживай!
В цей момент Лу була щаслива лишень при перебуті біля Асі, з кожним подихом вона все більше й більше вдихала ніжний та тендітний запах, немов мамині руки з дитячих спогадів.
Лу та Ася пішли в коледж та непогано провели там час, і чим більше вони проводили час, тим більше вони зближувалися одна з одною. Але одне було не змінним - а саме, любов Лу до Асі та її палкість до неї лишень росла... І росла все сильніше й сильніше. Однак Ася цього не помічала *цікаво, чому?*. Наша головна героїня не сприймала Лу не більше, ніж кращою подругою.
⮚ Ася: Гей, Лу! Послухай, тут така історія сталася - пам’ятаєш те, коли я від’їжджала по справам до хрещеної, і так збіглося, що на свій день народження я затрималася у неї; я там так затуркалася, що й забула про власний день народження, й хрещена подарувала мені мопеда, але він прийшов до мене лише зараз. Так ось, до головного питання - не хочеш покататися зі мною?
⮚ Лу: Ну, я не проти...
В цей момент, коли Лу сіла ззаду Асі та взялась за її талію, серце Лу билося, немов несамовите. Вона відчувала кожен згин її талії, м’якість та ніжність через її тонесеньку футболку (тоді було літо). Вона назавжди викарбувала собі цей момент в серці, на все життя...
Розділ перший
«Пляжний епізод»
Це був черговий літній день. Луйорін та Ася, як завжди, відпочивали на галявині, попиваючи кришталево чисту воду - повсюди була спека, адже як-не-як літо. Як тут Асі приходить в голову одна ідея.
⮚ Ася: Слухай, Лу - тут така ідея: може, сходимо на пляж скупатись? Може, наших давніх знайомих зустрінемо?.. Хе-хе...
⮚ Лу: Я б не проти сходити, але тут така делікатна справа виникає…
⮚ Ася: А що там?
⮚ Лу: Та так... Просто ми йдемо на пляж, а мій купальник позаминулого року, тож в одному місці він вже не дуже налазить… І при його носінні в мене там виникає дискомфорт... *Показує на BOOBS😏*
⮚ Ася: Так! Без паніки!!
⮚ Лу: *Тихо кажучи* Але тут панікуєш лишень ти...*-_-*
⮚ Ася: Я пам’ятаю, що у тому році відкрився один непоганий бутік, тож ходімо швидше, бо в них сьогодні знижки!
⮚ Лу: Ой, ну я навіть і не знаю… В мене смак у моді такий собі...
⮚ Ася: Ой, тю... Ти ніколи про це не думала, а тут с-тиць-перчиць - надумала! Запам’ятай одне – неважливо, що інші думають про твій одяг, а важливо, аби він був зручний та подобався саме тобі, Лу!
● Лу від такої думки зашарілася, та твердо вирішила, що вибере такий купальник, який сподобається саме Асі, оскільки вона являється єдиною та неповторною для Лу.
⮚ Ася: Ось і він - бутік під назвою «Королівські Підкрадулі»! Тут, окрім підкрадуль, є й інший одяг, тож ходімо швидше, поки все не розібрали!
⮚ Лу: Та не тягни мене так, Ась...
Коли вони зайшли туди, то побачили гігантський гіпермаркет (чимось схожий на АТБ), де вони блукали хвилин 20-30 в пошуках потрібного відділу, але одразу не знайшли…
⮚ Ася: Фу-х... Ледь знайшли, ми тут блукали десь півгодини, і я вже запихалася...
⮚ Лу: *Невдоволено бубонить* І не говори! В мене ноги аж гудуть...
⮚ Ася: Ну, якщо ми змогли сюди добратися, то просто повинні знайти тобі самий файний купальник, що тут є!
⮚ Лу: Е-х, Асю, ти як завжди в своєму репертуарі... Я й не сумнівалася, що ти це скажеш!🙂
⮚ Ася: Ой, Лу, знову ти зі своїми підколами... *Трохи посміхається*
⮚ Ася: А ну, бігом в роздягальню! Зараз я тобі буду давати купальники, а ти будеш вибирати, зрозуміла?
⮚ Лу: Ася, от можна без твоїх приколів? Я не дурна!.. *Бубонить: принаймні не настільки...*
⮚ Ася: Так, все, годі базікати! Давай кабанчиком за ширму!
⮚ Лу: Та біжу-біжу...
Увага!
Низький рівень натхнення!
Негайно потрібно поповнити натхнення!
Відредаговано: 10.07.2023