ГЛАВА 18

ЄВГЕНІЯ

Більш недолугого питання годі було очікувати. Що в нього в голові? Кажуть, що логіку жінок не можливо зрозуміти. А яке тоді знайти пояснення на такі думки чоловіка, до речі, дорослого, впевненого, впливового чоловіка? Я дивилась нерозуміючим очима  на Влада, який не поспішав лягати поруч, і не знаходила слів.

-Ти вийдеш заміж за Гравського? - знову настирливо, карбуючи кожне слово,  повторив своє питання.

На зміну розбурханим еротичним емоціям прийшли злість та роздратування. Зіщуливши від злоби очі, підвелась та мовчки підійшла впритул до Владислава. Відчула, як від нього б’є напругою, ще мить  - і він зірветься подібно вулкану. Його погляд, такий недовірливий і підозрілий, свердлив кожний мій рух. Доведеться тебе остудити! З цією думкую дала колишньому замашного ляпасі, такого смачного, що аж запекла долоня. Що казати, я вложила в нього весь свій біль і страждання!

-Та пішов ти, Косач! – заверещала йому в обличчя. – Я ненавиджу тебе!

Лють давила слова, натомість виривалась назовні черговою порцією гірких сліз.

-Ти черствий, глухий до інших, самовпевнений индик, - я металась по кімнаті роз’яреним звіром. -  Знаєш що? Я відберу в тебе Івана по закону! Ти мене не зупиниш.

Кинулась в гардеробну шукати одяг. Добре, що все лежало на своїх місцях. Владислав не потривожив нашого спільного минулого і за такий благородний вчинок  йому слід було віддати належне.

-Придурок!  Кретин! – волала про себе.

-Твою машину до ранку підженуть під будинок, – почула роздратований голос Влада   і глухий удар дверей після нього.

Чоловік пішов, а я знову залишилась сама, одна супроти цілого світу. Гірко ридаючи, впала на ліжко. Ненавиділа свою долю, проклинала день, коли зустріла Косача, плакала за Ванею та врешті втомлено погрузилася в тривожний  сон.

А ранок зустрів мене головним болем і ниючим голодним шлунком. Із сплутаними сном, вчорашніми переживаннями думками дісталась ванної кімнати. Коли глянула в дзеркало – жахнулась! На мене дивилось просто неземне створіння: обвітрені багряні щоки горіли неприродним рум’янцем, сильно підкреслюючи темні круги під почервонілими від сліз очима, губи потріскані і трохи розпухлі, для доповнення образу – скуйовджене волосся і втомлене витягнуте обличчя. Від тієї красуні, якою була рік тому, не залишилось  сліду. І я сама  довела  себе до такого стану! В’язниця, переживання, вчорашні пригоди, все далось взнаки.

-Вистачить страждань, - мовила, дивлячись на відображення. – Хоче Косач війни, буде йому війна!

Згадка про колишнього нареченого відізвалась пекучим трепетом на устах, вони ще пам’ятали його м’які, чаруючі поцілунки. Торкнулась палаючої делікатної шкіри кінчиками пальців.

-З новим життям тебе, Женю, - майже прошептала зляканій та зневіреній дівчині у дзеркалі.

Від споглядань та роздумів мене відірвав настирливий дзвінок мобільного. Спершу подумала, мама, але коли побачила номер подруги Асі, здивувалась, що їй потрібно в таку ранню годину.

-Алло, Женька, привіт! Ти куди пропала? – затарабанила  в трубку. – З вчорашнього дня не можу до тебе додзвонитись.    

-У мене були нагальні справи, - на відмінну їй, спокійно відповіла.

-Які справи? Ти де?

-В місті?

-Чудово! В тебе сьогодні співбесіда, тому кидай дурне діло і дуй до мене збиратися! – майже проспівала дівчина.

-Яка співбесіда? – одразу не второпала.

-Сама найкрутіша. Я знайшла тобі роботу! Чекаю! – і відімкнулась.

Я ще хотіла щось заперечити, та натомість почула тишу. В голові не вкладалось, яку дівчина могла знайти мені вакансію. Знаючи яскраву натуру Асі, залишалось сподіватись, що не танцівницею в нічному клубі!