Поклик серця

ГЛАВА 14

В його величезному скляному кабінеті на двадцять п’ятому поверсі міської новобудови, прорізуючи холодну красу інтер’єру, набридливо заграв дзвінок  телефону. Він одразу розпізнав мелодію  і тільки сильніше зжав тонкими довгими пальцями корпус апарату. Чоловік сидів спиною до свого робочого столу, вальяжно розвалившись в кріслі до сідаючого весняного сонця. Він насолоджувався променями заходу, які тепло лоскотали його обличчя і відбивались мільйонами іскор в світлому волоссі довгоногої блондинки,  схиленої над його пахом.

-Слухаю, - бархатний голос сотнями дзвоників відбився від прозорих стін.

-Гордієнко звільнили умовно-достроково, - почув хриплу відповідь  із східним акцентом.

«Несподівано», - подумав і одразу нАТИС кнопку відбою. Дівчина щось невдоволено замугикала, але він  поклав їй на  голову руку, на мізинці якої зловісно блиснув золотом старовинний родинний перстень.

-Продовжуй …




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше