2.1

 - Це був прекрасний вечір, - сказала Анна, сідаючи в машину. - Дякую. Я цього не забуду.

- А! - відмахнувся Сергій. - Питання в тому, як і де його закінчити. - Він завів двигун і, лукаво примружившись, запропонував: - Покатаємось?

Анна знизала плечима.

- Якщо ти можеш. Тільки попереджаю, якщо нас зупинять, я до тебе ніякого відношення не маю.

- Домовилися!

І він рвонув відразу на третю передачу.

- Божевільний! - зойкнула Аня. - Така темінь!

Чоловік засміявся.

- Моє авто мене ще ніколи не підводило, - він поплескав по керму.

Хвилин двадцять скаженої гонки вкрай виснажили Анну і, набравши повні легені повітря, вона закричала на Сергія, наказуючи йому зупинитися. Іваницький різко загальмував, і вона змогла перевести подих.

- Не роби більше так, будь ласка.

- Що, злякалася?

- Ні, було дуже весело, - уїдливо відповіла вона.

Аня відкрила дверцята і вийшла з машини. Навколо панувала майже цілковита темрява, лише де-не-де траплялися поодинокі ліхтарі.

- Куди це ти мене привіз? - запитала Аня.

- Здаєтсья, це якийсь парк.

- Я раніше тут ніколи не була.

- Звичайно, адже ми майже за містом.

Аня здригнулася в передчутті недоброго і зиркнула на чоловіка. Він безтурботно сперся на капот і курив. Постоявши так декілька хвилин, молода жінка зіщулилася від холоду і сіла в машину на заднє сидіння. Почуття тривоги не залишало її, але вона знала, що Сергій не посміє нічого зробити проти її волі. Незабаром і він приєднався до неї. Від нього приємно пахло сумішшю чоловічого дезодоранту і щойно викуреної сигарети. Сергій присунувся ближче і однією рукою обійняв Аню за талію.

- Не нервуй, - прошепотів Іваницький.

- Я спокійна, як ніколи.

- Ні, ти занадто напружена. Розслабся.

Він почав легко масажувати їй плечі. Анна закрила очі.

- Як добре…

Сергій перейшов на м'язи спини, і раптом руки його обхопили Анну за талію, і він міцно притиснув її до себе, зарившись носом у м'яку шию.

- Від тебе так добре пахне, - пробурмотів він.

Аня вся внутрішньо стиснулася, але одразу солодка знемога розлилася по всьому тілу, і нестерпне бажання спалахнуло в ній з новою силою. Вона затамувала подих, чекаючи, що ж буде далі. Сергій повільно обернув її до себе, вп’явся довгим поглядом в блискучі від пристрасті очі, а потім таким же довгим поцілунком у спраглі губи. Руки почали вільно блукати по тілу - і Анна втратила останні залишки самовладання. Вона припала до чоловіка, а він, не перестаючи цілувати її, спритно підхопив і посадив до себе на коліна. Аня обняла його за шию, запустила руки в злегка кучеряве чорне волосся і, не довго думаючи, з такою ж пристрастю почала обсипати його обличчя поцілунками, як він - її шию і груди.

З усе зростаючим запалом Сергій пестив крізь одяг її струнке тіло, м'яку шкіру, а жінка навіть не пручалася. І тоді він зважився на божевільний вчинок. Рука Сергія зухвало ковзнула Анні під спідницю. Він відчув, як жінка ледве помітно здригнулася, але не зробила спроби прибрати руку. Це стало безмовним сигналом до більш рішучих дій. Він став повільно просуватися далі, а Анна злегка затремтіла, прагнучи більшого. І тоді кров ударила в усі частини тіла Сергія. Він стримувався з усіх сил, намагаючись контролювати стихійно наростаюче бажання і всі дії, пов'язані з ним.

- Сергійку, - хрипко прошепотіла Аня, вперше називаючи його так ніжно, - це божевілля! Ми не повинні…

Але зупинити його було вже неможливо.

- Якби ти знала, як давно я мріяв про це, - так само хрипко відгукнувся він, - з тих самих пір, як ми познайомилися... Я залишав тебе тому, що ти мені не давалася. Та вертався знову, сподіваючись не зрозуміло на що.

- Але в твоєму розпорядженні були всі дівчата з околиці замість мене, - заперечила Аня, злегка відсторонюючись.

- То й що? Я ж хотів ТЕБЕ!

- Я так і знала. Я завжди відчувала, що тільки для цього я і потрібна тобі. Це підняло б твій престиж, було б, чим похвалитися перед друзями! - отруйно закінчила вона.

Сергій мовчав. Він визнавав правоту її слів.

- Гаразд, справа зовсім не в цьому. Тепер все в минулому. Як то кажуть, що було, те загуло. Зараз треба вирішити ...

- Скажи, - раптово перебив її Сергій, - ти щось до мене тоді відчувала?

Анна здивовано подивилася на нього. Погляд його був допитливим, а губи твердо стиснуті в намірі дізнатися правду.

- Боже, та яка тобі різниця?

- Я хочу знати.

В невеселій посмішці Аня підняла куточки губ. І чому йому обов'язково треба зіпсувати вечір своїм безглуздим питанням? Їй зовсім не подобалася думка про те, щоб роз'ятрити старі рани.

- Занадто багато ти хочеш.

- Хіба? Я прошу відповісти лише на одне питання. Так важко?

- Для мене важко.

- Чому?

- Ти мені вирішив влаштувати допит?

- Добре, не хочеш відповідати, не треба.

Кілька хвилин вони сиділи в цілковитій тиші. Руки з її тіла Сергій так і не прибрав і, здавалося, ніби він не помічає цього. Раптово він з усією силою, на яку був здатний, притиснув Анну до себе.

- Ганнусю, будь ласка, - почав благати він, - будь ласка, мила моя, хороша...

Аня відкрила рот від подиву. Ніколи в житті він її ще так не називав.

- Що трапилося?

У відповідь на неї дивились затуманені пристрастю очі.

- Аню, я прошу тебе... Зроби це для мене. Будь ласка! Я так хочу тебе!

- Ти просиш про неможливе, - вражено прошепотіла жінка.

- Анно! Благаю тебе, - застогнав Сергій. - Єдиний раз... один єдиний! Я нікого ще про це не просив. Віриш? - Вона кивнула. - Вони всі самі йшли до мене в ліжко. Але ти... Я ніколи не міг тебе змусити. Тільки зараз, Анно... - він перейшов на хрипкий шепіт, і вона насилу розбирала слова, що змушували її тремтіти, - я не можу без тебе...