Глава |V

Темрява. Все тіло ниє від болі. Відчувається кожен м'яз. Я легенько поворухнула пальцями. Вії повільно піднялись і відкрили обзор на велику світлу кімнату. В ніс вдарив запах ліків. Я в лікарні? Очі пробіглись по кімнаті і зупинились на вікні, а потім на кріслі поруч з ліжком. На ньому з опущеною головою, спершись ліктями на коліна сидів незнайомець. Той самий, що був на дорозі. Хто він? І що тут забув? Тільки зараз я помітила на обличчі дихальну маску. Важку руку було тяжко підняти. Дрижащими пальцями я зняла маску. Але промовити нічого не могла. Можливо організм ще слабкий. Незнайомець помітив рухи і одразу прильнув до мене. Схопив руку в свої гарячі долоні. Що він собі дозволяє взагалі? Незнайомець зняв капішон і почав говорити. 

— Як ти себе почуваєш? Організм слабкий, ти нічого не скажеш. Просто моргни якщо все нормально. 

І замовк в очікуванні... А я не моргала. Лише дивилась в його блакитні очі, ніби тонула в них. І знову темрява. 

Вона поглинає мене і ніби переносить в інше місце... "Це мій будинок?! Ой це ж я!"

Повз мене пробігла маленька темноволоса дівчинка. Вона мене не помітила, ніби мене не було. Вона підбігла до моїх батьків і міцно їх обійняла. Я нестрималась і пустила сльозу. Але не відчувала як вона тече по щоці. Та я точно знала що вона там є. Тьма знову мене поглинає і я з душероздираючим криком прокидаюсь.

—Аа-а-а-а!!! 

Вставши з ліжка, поглад знову впав на крісло. Він досі там сидить. Хто він? 

Чоловік сидів без капішонуі навіть без пальта. Скільки він тут сидить? Тепер можна було розглянути його коротке русяве волосся та пишні брови. Під повіками не було видно очей. Раптом чоловік підняв голову і подивився прямо в мої очі. І чому я не могла ні відвернутись, ні навіть поворухнутись? Його погляд.. було відчуття ніби я його давно знаю. Але ж я його вперше бачу! Незручний момент пройшов як тільки чоловік відвів погляд. 

— Як ти? Болить щось? 

Що? Чому він це питає ніби ми давні знайомі?! Я його взагалі вперше в житті побачила!

—Нормально все. — без жодної емоції відповіла я. І перш ніж встигла задати всі питання про які думала він мене перебив.

—Я знаю що в тебе до мене купа питань, про те хто я і чого від тебе хочу. Тому зараз, коли ти вже достатньо відпочила можеш запитувати.

Я продумала в себе в голові всі питання. І зрозуміла, що зараз мене цікавить більше не те хто він, а що зі мною, і чому я в лікарні 

— Що зі мною сталося? Моя сестра знає, що я тут? — я знову промовила без жодної емоції.

— Можливо це буде важко зараз зрозуміти, але все ж ти спробуй. Зараз ти в лікарні. Вчора о 23:00 тебе збив автомобіль марки "койна", За кермом був зп'янілий чоловік. Його вже арештували. 

Чоловік трохи зам'явся ніби хотів ще щось сказати, але передумав. І чому ж?

— Де мої друзі? Моя сестра Ірина тут?

— Ні. Зараз не думай про це. Тобі потрібно знати дещо важливе... Катю, ти мертва.

Ці слова пролунали в голові ще кілька разів. Обличчя повільно витягнулось. "Ти мертва"... Але ж я тут. Жива-живісінька. 

Не чекаючи відповіді чоловік поспішно продовжив.

— Так це важко вкладається в голові. Спробуй спокійно дослухати мене до кінця. Слухай уважно. Так, ти мертва. І зараз ти в це не віриш. Але послухай і потім сама все зрозумієш. Тепер ти душа. Душами називають людей після смерті, що продовжують жити на землі в своєму тілі. Через деякий час души стають або ангелами або дияволами в свою чергу охороняючи або оскверняючи людей. 

В голові нічого не вкладалось. Слова не запам'ятовувались. Голова стала важкою. Хотілось знову заснути і прокинутись в своїй камнаті від запаху Іриних блінів.

— А хто... хто ти? — хриплим голосом ледь чутно спитала я.

— Мене звати Єгор. І я твій янгол-охоронець. Я з тобою ще з перших твоїх днів. Коли мені назначили тебе підопічною, я не знав, що буде так весело. Твої батьки тебе дуже любили. А ти в свою чергу постійно потряплала в якісь незграбні ситуації. Я навіть кілька разів рятував тебе від смерті. І цього разу теж врятував. Хоча ти всеодно померла. Яка іронія... 

Куточки губ чоловіка здригнули в загадковій посмішці і він втупився поглядом кудись в підлогу. Через деякий час знову продовжив.

— Не всі люди після смерті стають душами. Твоя мама стала душею, а от батько відправився до Божого небесного світу. Зараз вона ангел. Доволі видатний. Так от про що я... Ти маєш зробити вибір. В тебе дуже чиста душа... 

—Тааак... Такої я ще не зустрічав! Раптом з тіні за шафою вийшов другий чоловік. В порівнянні з Єгором що був у білій сорочці з синею краваткою, цей чоловік виглядав набагато брутальніше. Чорна футболка без жодного зображення, поверх з шкіряною чорною курткою. Коротке, чорне як смола волосся, та ніби чорні очі. Ніби райдужки зовсім не було, хоча там переливались чорний і сірий відтінки. Чоловік сів на інше крісло з другої сторони ліжка , наприти Єгора. Ліжко опинилось між ними. Незнайомець повільно не відриваючи від мене погляду пройшовся по кімнаті і сів в крісло закинувши ногу на ногу і схрестивши руки на грудях. 

— Вже більше ніж три сотні років ми не зустрічали таку світлу душу. 

Що означає світлу душу? Я і є ж світла душа? Про що він взагалі? 

— Братику, Єгоре! Ти розказував дамі про мене? — знову промовив незнайомець і нарешті відвів погляд від мене на Єгора. "Братику"? Вони рідня? 

— Ні, до тебе я ще не дійшов. — строго і стримано відповів Єгор, на що незнайомий чоловік почав заливатись грубим і в той же час чимось загадковим сміхом. 

— Що ж, тоді мені прийдеться самому представитись! Леді, мене звати Сем, і я ваш диявол-охоронець. — чоловік нахилився над моєю рукою і поцілував її. А потім як нічого і не сталося сів у крісло і почав роздивлятись мій вираз обличчя після всього цього.

Друзі, пишіть будь ласка коментарі, чи подобається вам книга, щоб ви хотіли змінити, мені буде дуже цікаво дізнатись вашу думку. А зірочки надихають автора на нові глави⭐✨.