Розділ 6

Я стояла в кімнаті заціпеніла, проводжаючи маму поглядом. Не знаю, скільки часу минуло після її виходу, але врешті решт я прийшла до тями і попленталася назад до кімнати, досі стискаючи в руках ту дурнувату рекламку. Яка взагалі школа може називатися «МІФом»?

Я з розмаху кинула чорно-білий папірець на стіл, а сама завалилася на ліжко — звично задравши ноги на стіну і звісивши голову вниз. Треба було подумати. Але всі думки розбіглися після важкого дня.

Я справді не знала, ким хочу бути, на кого навчатися і чим займатися все своє життя. Я не бачила себе ні в ролі юристки, ні економістки, ні лікарки — ні в якій. Витрачати кілька років і останні мамині гроші на університет просто заради «корочки», яка мені не потрібна, здавалося злочином.

Тільки от мама цього розуміти не хотіла. Вона хотіла для мене «якнайкраще», бачила в цьому єдиний вихід і не бажала чути, що для мене ідеальним варіантом було б просто влаштуватися кудись на роботу. Тоді б вона менше працювала, не вибивалася б із сил на тих проклятих підробітках, а я більше ніколи не просила б у неї ні копійки.

Я важко зітхнула, дивлячись у стелю. Завтра вранці доведеться дати відповідь. Або престижний місцевий університет, або цей «МІФ», десь у глушині Карпат.

Я нарешті підвелася, трохи хитаючись — кров, здається, вирішила залишити мою голову занадто швидко. Обережно сперлася рукою об стіл, перечекала кілька секунд і тільки тоді взяла до рук ту саму брошуру.

Я покрутила її, розглядаючи з усіх боків.

Аркуш був невеликим, складеним втричі, на щільному матовому папері. Ніяких усміхнених студентів із дипломами, викладачів біля дошки чи фотографій затишних аудиторій. На темному тлі простягалися силуети Карпатських гір, а поміж них темнів густий ліс. Десь далеко між деревами світилася тонка смуга зеленого світла.

Я розгорнула першу сторінку. Посередині великими літерами було написано:

МІФ — МІСЦЕ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ФОРМУВАННЯ

Не знаєш, ким хочеш стати?

Нічого не прагнеш від життя?

Не маєш хобі та інтересів?

Життя здається нудним і безбарвним?
Можливо, ти просто досі не розумієш, ким є насправді.

— Ого. Почалося. — скривилася я.

Та очі самі побігли далі.

Ми не навчаємо бути кимось іншим.

Ми допомагаємо відкрити того, ким ти був від самого початку.

Твій шлях уже існує.

Потрібно лише знайти його.

Я перечитала останнє речення двічі. Щось у ньому мені не сподобалося. Наче хтось дуже впевнено заявляв, що знає про мене те, чого не знала навіть я сама. Якась дуже дивна школа.

Я перегорнула сторінку. Тут уже не було красивих гір і загадкових слоганів. Лише суха інформація, надрукована акуратними чорними літерами.

МІСЦЕ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ФОРМУВАННЯ

Освітній заклад закритого типу для молоді, яка прагне краще зрозуміти власні здібності, характер і життєвий шлях.

Я пирхнула.

— Закритого типу? Ну звісно.

Нижче продовжувалося:

Розташування: Карпатський регіон, віддалена лісова територія.

Проживання та навчання: на території закладу.

Вартість: безкоштовно.

Я підняла брови. Як це безкоштовно? Щось тут точно мало бути не так. Я продовжила читати.

Для вступу необхідно:

— наявність повної загальної середньої освіти;

— заповнити анкету кандидата, перейшовши за QR-кодом;

— пройти вступне тестування;

— отримати підтвердження про зарахування.

І все? Просто закінчити 11 класів? Жодного переліку факультетів чи спеціальностей? Жодних вимог щодо оцінок? Жодного слова про екзамени або НМТ?

— А це взагалі що означає?

На самому низу сторінки чорнів короткий напис:

Якщо ви відчуваєте, що звичний шлях вам не підходить — можливо, він просто ніколи не був вашим.

Під ним був надрукований QR-код.

Я вже хотіла закрити брошуру, але руки відмовилися коритися. Чи читала мама, що тут написано. Ні, думаю, що ні. Вона просто довірилася поліцейському, й надіялася, що ця школа допоможе їй у вихованні складної підлітки.

Я дістала з кишені телефон і піднесла камеру до чорного квадратику QR-коду. Екран блимнув, розпізнавши посилання, і на дисплеї висвітлилася лаконічна адреса: mif-school.ua.

Сторінка вантажилася секунд тридцять, хоча наш інтернет, зазвичай, літав. Нарешті білий екран змінився темно-сірим фоном. Жодної зайвої анімації, банерів чи меню «Про нас». Лише мінімалістичний дизайн і кнопка у центрі: «Пройти анкету кандидата».