«Голий незнайомець, присідання та оновлення гардеробу!»

«Голий незнайомець, присідання та оновлення гардеробу!»

Вже пройшов цілий місяць після після того як Чед прокинувся після бою з королем Артуром. Всі майбутні учні, які склали Іспит Героя, повернулися зі своїх домівок, вони набралися сил та добре відпочили перед навчанням, яке мало початися вже СЬОГОДНІ!

Ще вчора всі учні вже були в гуртожитку та побачили свої кімнат, але Чед, Шедоу, Джон, Тобі, Цинь, Есмерай та Мураї не тільки встигли заселитися, але й навіть провели дружній поєдинок між своїми командами. Після чого їм влетіло від медсестри Медузи, яка була розлючена на учнів, які травмувалися за один день до навчання і хоча вона швидко їх зцілила, але прокинулися вони ледь живі.

Двері кімнати Темної відьми відчинилися о 06:00 за годину до спільної зустрічі усіх новосформованих команд та більшості героїв асоціації «Королівський Кристал».

- Прокидайтеся, недомірки!!! – Почувся грубий голосок Жизель, але ніхто не прокинувся і Жизель підняла ліжко з сплячим на ньому Шедоу та жбурнула його у вікно.

- А-а-а-а-а-а-а-а!!! Що ти робиш, відьмо?! – Закричав висячий у повітрі Шедоу. – Відпусти мене!!!

- Як хочеш. – Розвела вона руками та перестала тримати його в повітрі своєю магією.

Шедоу падав прямо на своє ліжко з третього поверху і його схопив голий хлопець, який пролітав неподалік, що правда якимось чином хмарка прикривала його зону бікіні. Він повернув Шедоу туди звідки він впав, Шедоу хотів щось сказати, але той приставив палець до його рота чим показав, що краще мовчати.

- Ти що за збоченець?! – Закричав Шедоу.

- Ти запитаєш моє ім’я, новачку! А я відповім, що моє ім’я… - Він не вспів договорити, як у кімнату увірвався немов бик ще якийсь невідомий.

- Мстислав та Ямамото, що ви тут забули, ЦЕ МОЯ КІМНАТА, МОЯ ЗЕМЛЯ!!! – Заговорила Жизель.

- ВІДЬМО, КІМНАТА НАША!!! – Кричав Шедоу.

- Я прийшов простежити за Мстиславом, щоб він не чіплявся до новачків. – Говорив Ямамото. – ВИБАЧТЕ! – Бив поклони Ямамото.

- Я Чед!

- Ми знаємо хто ти. – Промовив Ямамото.

- Не відбирайте від мене увагу! Я Мстислав Огнієнко герой Великої Руїнії, але моя батьківщина не тут, я ще в дитинстві переїхав учнем по обміну з Сур’їни, на рідних землях я ще в дитинстві став обранцем БОГІВ!!! Я Бог на землі! А тут я вже закінчив навчання, яке ви лише маєте пройти і працюю поки стажером помічником для професійних героїв, але вже скоро я стану героєм!

Мстислав був високим, худорлявим, але спортивно складеним парубком з світлим довгим волоссям з чолкою та зеленими очима, він був дуже високої думки про себе та вважав себе кращим за інших і мав спільну рису з Жизель недолюблював негарних людей.

- Розвів тут урок з історії свого життя! Навіщо спіймав Шедоу?! Я просто його розбудила.

- Це мала частина мого цікавого життя, а його я спіймав, щоб зайти у вашу кімнату та побачити вашу красу!

- Охо-хо-хо! Який гарний хлопчик! Шедоу приготуй нам каву!

- Мені без цукру!

- Я не п’ю каву, мені зелений чай, БУДУ ВДЯЧНИЙ!

Ямамото Янь був середнього зросту, але накачаний як шафа. В нього було коротке чорне волосся та мав фіолетові очі, одягнений він був у супергеройський костюм з наплічниками та носив окуляри.

- Я буду теж чай! – Відповів Чед.

- Я не наймався офіціантом! – Пробурмотів Шедоу, але його ніхто не слухав.

- На іспиті ти склав про себе дивне враження, Чеде Сміте. – Заговорив Мстислав.

- В якому сенсі? – Запитав Чед.

- Про тебе дізналося багато людей, яким цікавий твій кристал. Ти вправний хлопець, але та сила була явно не твоєю. Не буду приховувати, хоча нам і не дозволив містер Ендрю це говорити. Нас назначено бути… - Ямамото налякався, що Мстислав видасть таємницю. - Твоїми екскурсоводами по місту!

- Це круто! Будемо друзями! – Закричав Чед. - Сподіваюся ця екскурсія не закінчиться так як попередня. – Задумався він та продовжив. –  А все що я знаю про ту подію з кристалом, це те, що я бився з королем і вирубився після цього на два тижні, таке було вперше зі мною і я погано це пам’ятаю. – Говорив їм Чед, але він брехав, бо він трохи пам’ятав та бачив дивні сни за ці два тижні і навіть після цього. – А ще в мене тепер таке тату!

- Виглядає в прямому сенсі магічно! – Промовив Мстислав.

- О так, бідолаха той хлопець… Руді здається, так. У вас якось напружено починається навчання, в нас все більш звичайно пройшло. – Говорив Ямамото.

У кімнату повернувся Шедоу, який ходив у буфет та приготував чай та каву. Він поставив підніс на маленький столик та вони прийнялися до пиття.

Всі відмітили те, що Шедоу вміє добре готувати чай та каву, вони трохи побалакали про різні штуки та Мстислав з Ямамото відправилися на якесь завдання і сьогодні не зможуть бути присутні на спільній зустрічі, але пообіцяли ще завітати у гості та пізніше провести обіцяну екскурсію.

***

Всі команди зібралися у спеціальному приміщенні стіни якого були зроблені з великих металічних пластин, а двері були дуже міцні та велетенські, при небезпеці вони могли герметизуватися, всі кімнати були обладнані на випадок екстрених ситуацій і могли навіть виробляти повітря, ціла споруда могла спуститися під землю при потребі.

Директора який стояв напроти команд, які вишукувалися в ряд перед ним захищали його особисті тілоохоронці, це був вже відомий учням невпевнений та нервовий чоловік, який шукав Жизель на першому етапі іспиту.

Він був азіатської зовнішності з коротким волоссям та темними ледь помітними очима, одягнений він був у строгий костюм, але під піджаком виднілися складки від двох кольтів.

Другим охоронцем була жінка з червоним волоссям та темною шкірою, теж в костюмі, але в неї замість пістолетів була катана, якою за чутками вона могла розрізати кулю.

Інші виходи охороняли з двох сторін загін Альфа, це були люди в чорному вбранні, озброєні до зубів, справжні майстри своєї справи, натреновані пси директора.