«Яскравий перший день»

«Яскравий перший день»

Чед присів на одну з коробок у які цілий день складав потрібні речі, бо скоро він переїде від батьків та почне нове життя! Він був трохи втомлений та напрочуд мовчазний цілий ранок, це був останній день в його кімнаті.

Кімната його виглядала немов кімната дитини, немов він мав піти тільки в школу в перший клас, яскраво червоні стіни на яких безліч постерів з улюблених фільмів, аніме та з різними супергероями та борцями різних бойових мистецтв. Ліжка в нього не було, ще в дитинстві він вигадав спеціальні умови для побуту, щоб стати витривалішим. У його кімнаті на одній з стін була прикріплена якась подоба турніка на яку він залізав щовечора та прив’язував свої ноги і звисав.

Він піднявся та підійшов до своєї боксерської груші та вдарив її в останній раз і вона відлетіла до стелі хоча її вага була 120 кілограм. Також він на виході з кімнати став в останній раз роздивлятися велику колекцію екшн-фігурок яку він мав залишити вдома. Він чогось був впевнений, що бачить це все останній раз, але він ще безліч разів та хоч на кожні вихідні зможе приїжджати, бо його будинок знаходиться в сусідньому місці до Криштал-Сіті рукою подати.

Вийшовши з кімнати він спустився на перший поверх та застав звичайну картину, його батько вже сотий раз передивлявся свої проекти та обдумує нові частини разом з мамою.

- Я все! – Промовив Чед до них.

- Добре, ти зібрав всі необхідні речі? – Запитав батько.

- Я приготувала тобі їжу в дорогу, синку. – Мама почала плакати, бо тепер її бешкетник Чед буде бешкетувати в іншому місті.

- Не плач! Я буду часто приходити, мам! Я стану героєм і прославлюся!

- Нещодавно ти прославився тим, що зламав носа Алену… - Відповів батько. – Краще б залишився з нами, я б міг багатьом речам тебе навчити. – Поправив окуляри Тед.

- Що ти можеш мене навчити? Малювати?! Я створений розмальовувати пики всяким придуркам!

- Ти сам придурок! Але я гордий, що ти робиш те що хочеш, цим ти схожий на мене… - Почав вести до чогось Тед, але різко зупинився. – Я вирішив, що підвезу тебе, мені треба в Криштал-Сіті теж.

Чед попрощався з мамою та завантажив свої речі в багажник старенької машини свого батька, це був пікап старої моделі червоного кольору.

Дорога не мала зайняти багато часу, Тед був як завжди не дуже балакучий.

- Тож ти їдеш по роботі? – Запитав Чед.

- Так. – Відповів він. – Це не занадто важливо, але можливо вийде підписати контракт на розширення нашої студії. Бобер Сонік досить популярний і завдяки мемам з’явився запит на повний метр. Робота всього життя!

Якщо не вийде з геройством, допоможеш нам з цим…

- Зрозуміло, надіюся вийде з цим!

- Так.

Вони вже під’їхали до асоціації героїв Королівський Кристал, це була величезна споруда з двома літерами «К» які стояли дзеркально одна до одної утворюючи кристал.

Тед припаркувався на парковці біля асоціації де вже було багато транспорту.

- Тож все ми приїхали…

- Так, знаєш, Чед, ти знаєш що ми схожі, але в твоєму віці насправді, я теж мав мрію і як ти йшов до неї , але… - І тут у вікно хтось постукав, це був Джон.

- Мені вже пора, що ти хотів сказати?

- Добре, це неважливо… Не став великих надій, сподівань. Успіхів! – Усміхнувся батько та похлопав Чеда по спині.

Вони попрощалися Чед вийшов з машини, привітався з Джоном та разом вони взяли коробки з багажнику.

- Йо, радий тебе бачити, бро, я приїхав ще зранку і тут нікого не було… Ну-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-у-удно-о-о-о-о-о-о-о!!!

- Йо, зрозуміло, бро.

- А потім прийшов той Есмерай! Виродок зламав мені руку, а тепер хотів поговорити…

- Зрозуміло.

- А ще… Стоп, чому ти нічого не відповідаєш?

- Я думаю про одну штуку…

- Яку ще штуку? Ти говорити розучився, чоловіче?!

- Я подумав, Джоне, що тепер це наш новий дім, ми станемо близькими друзями, ми брати!

- Че-е-ед, ти справжній братан, брате!

- На рахунок Есмерая…

- Що?!

- Давай викличемо його на дуель…

- Давай, тільки я перший виб’ю з нього дурь!

- Вперед, Джонні, тепер самий час когось побити!!!

Так вони й увійшли в гуртожиток, в коридорі була табличка з іменами та кімнатами в яких їх поселили.

Кімнати всіх учнів були в одному корпусі, а команда Райдужника була сусідами команди Темної відьми, тому вони були дуже раді, що так вийшло бо вони вже досить добре ладнали.

Увійшовши в кімнату Чед побачив Шедоу, який немов би жив тут вже давно, бо кімната була обладнана в стилі його вподобань. Великий та м’який коврик для медитації в стилі країни Дінії з якої походив Шедоу з різними візерунками, а коло нього був маленький столик на якому стояв позолочений дінійський чайний сервіз. Стіни були жовтого кольору, а на них були розклеєні священні печаті від зла і постери фільмів та аніме. Був куточок для служіння богам з різними золотими статуетками богів Дінії.

- Я знав, що ти прийдеш. – Заговорив розплющивши ліве око Шедоу сидячи в позі лотоса та підпалюючи пахощі своїм зеленим полум’ям.

- Ти передбачив це за допомогою кристала на своєму гігантському наполовину лисому лобі?

- Я вб’ю тебе, дебіл!!! – Спокій Шедоу згорів разом з пахощами.

- Добре, добре, це просто жарт, але на правду не ображаються.

- Я звичайно радий, що ти вже вилікувався, але якщо продовжиш так говорити з семпаєм то знов будеш лежати в лікарні!

- Семпаєм? Тобі скільки років, лобатий?

Шедоу різко встав повторюючи «Великі боги Дінії дайте мені терпіння та заспокойте мою лють…». - Я спалю тебе як курочку гріль!

- Я вдарю тебе блискавкою! О це що постер «Людина Щетина»?

- Так, це мій улюбленний супергеройський, гоночний, комедійно-драматичний фільм з аніме ефектами!

Чед нарешті поставив коробки та присів на свою постіль і його погляд впав на таємничу кімнату з якої виходила лякаюча Аура, він добре почав відчувати коливання енергії після Кристалізації.