Двері відчинились і в дім ввійшли троє людей: чоловік середніх років і двоє підлітків. Вони зняли свій верхній одяг, звідки сипало снігом, оскільки на вулиці була заметіль, і зайшли в вітальню. На дивані перед телевізором сиділа жінка років на вигляд років тридцяти в мішкуватому сірому светрі й пила теплу каву. Вона звернула увагу на людей, які зайшли в дім, але вона не промовила їм жодного слова.
- Мамо, ми уже повернулись, - сказала дівчина, зайшовши в кімнату і побачивши жінку, але не одержала відповіді, що її сильно засмутило. І вона вийшла з кімнати, потягнувши брата за собою.
- Ми купили тобі поїсти, - сказав чоловік, намагаючись заглянути в її очі, але жінка не реагувала на ці слова і продовжила пити каву. Він поставив їжу на маленький кофейний столик, що знаходився біля жінки. Чоловік ще раз глянув на жінку і вийшов з вітальні.
Жінка поставила каву і взяла листок, який лежав на столику, він був старий і пошарпаний. Це був лист від її подруги, написаний за часів їхньої недовгої дружби. Вона перечитувала його раз за разом. Її серце калатало так голосно, що його було чути на всю кімнату.