Глава 8

Сілін приземлилася не так вже й далеко від бази. Використавши кілька разів перенос, вона швидко дісталася до її периметра, який охороняли лише кілька дронів. Намагаючись не потрапити під сенсори дронів, вона попрямувала до найближчого шлюзу. За допомогою Еліота вона зламала панель доступу до повітряного шлюзу, після чого з легкістю проникла всередину бази. 

Перед тим як увійти, вона глянула в небо. Там коїлося щось неймовірне, багато кораблів уже було знищено і їхні уламки вогняними кометами сходили з орбіти.

Усередині ж коридорів бази панувала тиша і напівтемрява під монотонне мерехтіння аварійного освітлення. Раптово в дальньому кінці коридору пробігла невелика група, вдягнена в бойові скафандри, Сілін вирішила піти за ними. Їй за можливості потрібно було їх допитати.

Один стрімкий ривок — і коридор залишився позаду. Вона влетіла до невеликого вузла з кількома відгалуженнями. Не зупиняючись, активувала темний зір.

У правому проході аури трьох бійців віддалялися, тремтячи від страху, перемішаного з люттю.

Сілін посміхнулася й кинулася навздогін.

Швидко нагнавши їх, вона використала перенос, щоб опинитися попереду. За її наказом клинки, вмонтовані в броню, висунулися з передпліч, мов смертоносні жала.

Двоє не встигли навіть зреагувати. Вони налетіли на клинки всім корпусом - метал броні заскреготав і тіла безвольно обм’якли. Використавши їх як опору, Сілін відштовхнулася й злетіла в повітря.

Наступної миті обидві її ноги з усієї сили врізалися в груди третього бійця. Удар був нищівним: бронепластина зігнулася, мов тонка фольга, а сам солдат полетів коридором, врізавшись спиною в стіну.

Тиша повернулася так само раптово, як і зникла.

Сілін підбігла до нього і зірвавши шолом з його голови, почала бити по обличчю долонею, приводячи до тями. Коли він розплющив очі, Сілін приставила кинджал до його горла і спокійним рівним голосом поставила запитання:

• Куди ви прямували і де зараз перебуває ваша полонянка і князь?

Очі молодого хлопця були сповнені жаху і металися з боку в бік.

• Починай говорити, або з тобою буде те саме, що і з ними, - кивнувши на  тіла, промовила вона більш суворим тоном.

Заїкаючись і запинаючись, він усе ж почав говорити:

• Нам віддали наказ зайняти оборону на нижніх рівнях розкопок. Більше я нічого не знаю.
• Що за розкопки, і як туди пройти?
• У зону розкопок нас ніколи не пускали, її весь час охороняли ці монстри, яких із собою привіз князь. А пройти туди можна через пост охорони, який розташований трохи далі в житлових павільйонах, - він тремтячою рукою показав у той бік, куди вони прямували. 

У цей момент зовні комплексу щось вибухнуло з такою силою, що їх обох підкинуло в повітря. Хлопець вирішив скористатися моментом і вихопив із стегнової кобури пістолет. Але вистрілити він уже не встиг - Сілін, використавши перенос, вмить опинилася біля нього і різким помахом долоні врізала йому по потилиці. Цього удару вистачило, щоб його вирубати.

• Еліоте, що це взагалі було? - розгублено промовила вона.

"Найімовірніше, це був орбітальний удар по системах ППО, готується висадка десанту. Сілін, здогадуєшся, про кого він говорив?

• Здається, здогадуюся. Напевно про тих, тварюк що вони створили у своєму дослідницькому комплексі. 

"Швидше за все. Тож будь обережна”!

• Я спробую.

Вона побігла вздовж коридору в напрямку, який вказав охоронець. Намагаючись не відволікатися на купу дверей, розташованих по обидва боки коридору, за кілька хвилин вона вбігла до величезного павільйону, вкритого напівпрозорим куполом, яким розійшлися тріщини. 

Не звертаючи на це особливої уваги, вона стала оглядати цей павільйон. Усередині були збудовані модульні житлові відсіки. Навіть використовуючи темний зір, вона не змогла засікти жодної живої душі. Недалеко від входу, через який вона увійшла, Сілін побачила високу будову, яку на вигляд не можна було назвати житловою, вона більше була схожою на спостережну башту. 

Знову зірвавшись на біг, вона вирушила до неї. Використовуючи перенос, вона легко піднялася на третій поверх.  У своєму виборі вона не помилилася - це був головний пост охорони. Тут теж нікого не було, а більшість моніторів, на які виводилося зображення з камер спостереження та охоронних дронів, вже не працювали.  

"Сілін, дай мені доступ до консолі управління. "

Вона підійшла до головного терміналу і підключилася до нього через свій нейропорт. За кілька секунд у лівому кутку її зору за допомогою доповненої реальності Еліот вивів віртуальну мапу всієї бази, на якій тонкою мерехтливою лінією було позначено маршрут. Їй потрібно було дістатися через тунель на протилежному від неї боці в сусідній павільйон.

Вийшовши з приміщення на невеликий балкончик, вона розправила крила і зістрибнула вниз. Зробивши помах своїми чорними крилами, вона, набравши величезну швидкість, за кілька секунд опинилася біля входу в потрібний тунель. Вона буквально влетіла в тунель і прибрала крила лише тому, що він був занадто вузький, щоб користуватися ними. 

Коли вона бігла вздовж тунелю, то почула оглушливий гуркіт у себе за спиною, не ставши обертатися, вона продовжила бігти далі. Добігши до кінця тунелю, вона зупинилася і не стала поспішати та входити в павільйон. Використавши темний зір, вона бачила, що там нікого немає, але інтуїція їй підказувала, що там не все так просто.