Глава 5

Весь шлях до самої Леда, Сілін минув у рівному, майже заспокійливому ритмі. Вона курсувала між своєю каютою та імпровізованим спортзалом, інколи заглядаючи на місток до Ерін, аби відчути пульс корабля й не втратити зв’язок із реальністю.

У спортзалі вона продовжувала тренування разом із Лірел. Спаринги ставали дедалі жорсткішими, рухи - точнішими, а витривалість -  помітно вищою. Сілін почала ловити себе на тому, що діє вже не лише інстинктивно, а й усвідомлено, читаючи супротивника ще до першого кроку.

Після одного з таких поєдинків Кід, який, як завжди, спостерігав мовчки, затримався трохи довше, ніж зазвичай.

•  З тебе може вийти непоганий асасин… якщо наберешся досвіду, - тихо кинув він, майже не дивлячись у її бік.

І, не чекаючи відповіді, попрямував до виходу.

Сілін розгублено провела його поглядом.

•  Це… зараз що було? -  здивовано пробурмотіла вона.

Лірел підійшла збоку, глянула спершу на Кіда, а потім на Сілін, і ледь помітно всміхнулася.

•  Повір, такі слова від нього чують одиниці. Можеш пишатися.

Вона кілька разів дружньо поплескала Сілін по плечу й рушила слідом за напарником, залишивши ту саму з легкою, але приємною порожнечею всередині.

Після тренування Сілін зазирнула до складського відсіку Ріда. Вона вирішила підібрати собі одяг для постійного носіння під бронею. Про те, що дізналася від Еліота щодо здібностей Зао, вона воліла поки що мовчати -  і без того Рід був надто захоплений цією бронею, а лякати його невідомими наслідками експериментів їй не хотілося. Та й сама вона ще не до кінця розуміла, на що саме здатна ця броня.

Дослухаючись до порад Ріда, Сілін зупинила вибір на комбінезоні бортового інженера. Сірий, щільно облягаючий комбез був практичним і на диво зручним. Завдяки нанітам, вбудованим у волокна тканини, він міг самостійно латати дрібні пошкодження — не ідеальний, але надійний варіант.

Тут же, на складі, вона зняла з нього всі навісні елементи для кріплення інструментів, залишивши лише чисту, лаконічну основу. Подякувавши Рідові за допомогу, Сілін повернулася до своєї каюти, щоб переодягнутися.

Вихід зі стрибка й коротке повідомлення від Ерін застали Сілін саме тоді, коли вона закінчувала одягатися. Не гаючи часу, вона накинула куртку й поспішила до рубки.

Зайнявши крісло капітана, Сілін мовчки вдивлялася в диск планети, що повільно зростав у оглядовому екрані. Леда під ними дивно нагадував її рідний дім - такі ж океани, зелені масиви лісів і м’які хмари в атмосфері. Але на цьому схожість закінчувалася. Тутешня фауна не знала шалених спалахів агресії, міста не потребували захисних мурів, а долини були вкриті акуратними полями. Узбережжя ж із білосніжними пляжами давно перетворилися на туристичні зони.

Саме завдяки цим пляжам планета вважалася однією з найпривабливіших у галузі туризму й водночас -  однією з найприбутковіших у князівстві Валантіс.

•  Куди сідаємо? -  порушила тишу Ерін.
•  Місто Ітіль, -  відповіла Сілін, не відводячи погляду від планети. - Там ви чекатимете на нас. А ми з Кідом вирушимо до Тіріна. Вони недалеко одне від одного.
•  А чому не одразу в Тірін? -  поцікавилася Ерін.
•  Тірін -  храмове місто. Космопорту там немає, навіть для дрібних суден. Та й “місто” -  це гучно сказано. Нам і так пощастило, що туди літають аві. Інакше довелося б добиратися сушею. Думаю, ми швидко повернемося.
•  Ой, не подобається мені, коли ти так говориш, -  буркнув Кан зі свого крісла. - Після таких слів у тебе завжди щось іде не за планом.
•  Цього разу все буде спокійно, -  упевнено відповіла Сілін.

Та, глянувши на похмурий вираз обличчя Кана, вона зрозуміла, що не переконала його анітрохи. Не втримавшись, Сілін тихо розсміялася.

•  Та годі тобі. Якщо Кід слухатиме мене, все мине без проблем.

Почувши своє ім’я, Кід насупився й кинув на Сілін короткий погляд, а потім одразу звернувся до Лірел:

•  У гільдію тобі доведеться йти самій. Впораєшся?
•  Велика премудрість, -  знизала плечима вона. -  Ви там головне будьте обережні.

У цю мить корабель помітно струсонуло -  він увійшов в атмосферу. Лобовий щит вкрили язики плазми, що розтікалися по ньому, мов рідкий вогонь.

Після посадки в космопорт і стандартної реєстрації екіпаж поступово розійшовся у своїх справах. Лірел, як і обіцяла, одразу ж вирушила до гільдії, зникнувши в потоці пасажирів.

Грандіозні плани цього дня були лише в Ерін. Вона вже перевдяглася для рейду по магазинах, складала в голові список закупівель для корабля й буквально світилася передчуттям походу на пляж. Рід і Кан з таким самим ентузіазмом підтримали ідею прогулянки містом, обмінюючись жартами й планами на найближчі години.

Сілін повернулася до Кіда. Він стояв трохи осторонь, проводжаючи команду відчуженим поглядом. За його обличчям, як завжди, важко було вгадати емоції, і після короткої паузи Сілін усе ж озвалася:

•  Якщо бажаєш, можеш піти з ними. Зі мною йти необов’язково.

Кід ледь похитав головою.

•  Ні, дякую. Мені цікавіше пройтися з тобою.

Сілін кивнула, приймаючи відповідь.

•  Тоді ходімо.

Вони викликали аві просто до входу в космопорт. Зайнявши місця в салоні, Сілін задала курс на Тірін -  невелике містечко з білого каменю, що причаїлося в глибині лісу. На відміну від більшості поселень планети, воно було оточене захисною стіною, немов зберігало щось, про що не варто було забувати.