Глава 4

Весь шлях до самої Леди минув у рівному, майже заспокійливому ритмі. Сілін переходила зі своєї каюти до імпровізованого спортзалу й назад, інколи заглядаючи на місток до Ерін, аби не втрачати зв’язку з реальністю.

У спортзалі вона продовжувала тренуватися разом із Лірел. Спаринги ставали дедалі жорсткішими, рухи — точнішими, а витривалість помітно зростала. Сілін почала ловити себе на тому, що діє вже не лише інстинктивно, а й усвідомлено, передбачаючи дії супротивника ще до першого кроку.

Після одного з таких поєдинків Кід, який, як завжди, мовчки спостерігав за тренуванням, затримався трохи довше, ніж зазвичай.

— З тебе може вийти непоганий асасин… якщо наберешся досвіду, — тихо кинув він, майже не дивлячись у її бік.

І, не чекаючи відповіді, попрямував до виходу.

Сілін розгублено провела його поглядом.

— Це… зараз що було? — здивовано пробурмотіла вона.

Лірел підійшла збоку, глянула спершу на Кіда, а потім на Сілін і ледь помітно всміхнулася.

— Повір, такі слова від нього чують одиниці. Можеш пишатися.

Вона кілька разів дружньо поплескала Сілін по плечу й рушила слідом за напарником, залишивши її з дивним, але приємним відчуттям — ніби вона щойно отримала визнання, на яке навіть не сподівалася.

Після тренування Сілін зазирнула до складського відсіку Ріда. Вона вирішила підібрати собі одяг, який можна було б постійно носити під бронею. Про те, що дізналася від Еліота щодо здібностей Зао, вона поки що воліла мовчати. Рід і без того був надто захоплений бронею, а лякати його невідомими наслідками експериментів їй не хотілося. Та й сама вона ще не до кінця розуміла, на що здатна ця броня.

Прислухавшись до порад Ріда, Сілін зупинила вибір на комбінезоні бортового інженера. Сірий, щільно облягаючий комбез виявився практичним і на диво зручним. Завдяки нанітам, вбудованим у волокна тканини, він міг самостійно усувати дрібні пошкодження. Не ідеальний, але надійний варіант.

Тут же, на складі, вона зняла з комбінезона всі навісні елементи для кріплення інструментів, залишивши лише просту й лаконічну основу. Подякувавши Рідові за допомогу, Сілін повернулася до своєї каюти, щоб переодягнутися.

Вихід зі стрибка й коротке повідомлення від Ерін застали Сілін саме тоді, коли вона закінчувала одягатися. Не гаючи часу, вона накинула куртку й поспішила до рубки.

Зайнявши капітанське крісло, Сілін мовчки вдивлялася в диск планети, що повільно збільшувався на оглядовому екрані. Леда дивно нагадувала її рідний дім: ті самі океани, зелені масиви лісів і м’які хмари в атмосфері. Але на цьому схожість закінчувалася. Місцева фауна не знала шалених спалахів агресії, міста не потребували захисних мурів, а долини вкривали акуратні поля. Узбережжя з білосніжними пляжами давно перетворилися на туристичні зони.

Саме завдяки цим пляжам планета вважалася одним із найпривабливіших туристичних напрямків і водночас — однією з найприбутковіших у князівстві Валантіс.

— Куди сідаємо? — порушила тишу Ерін.

— Місто Ітіль, — відповіла Сілін, не відводячи погляду від планети. — Там ви чекатимете на нас. А ми з Кідом вирушимо до Тіріна. Вони розташовані недалеко одне від одного.

— А чому не одразу в Тірін? — поцікавилася Ерін.

— Тірін — храмове місто. Космопорту там немає, навіть для дрібних суден. Та й «місто» — це гучно сказано. Нам і так пощастило, що туди літають аві. Інакше довелося б добиратися сушею. Думаю, ми швидко повернемося.

— Ой, не подобається мені, коли ти так говориш, — буркнув Кан зі свого крісла. — Після таких слів у тебе завжди щось іде не за планом.

— Цього разу все буде спокійно, — упевнено відповіла Сілін.

Та, глянувши на похмурий вираз обличчя Кана, вона зрозуміла, що не переконала його анітрохи. Не втримавшись, Сілін тихо розсміялася.

— Та годі тобі. Якщо Кід слухатиме мене, усе мине без проблем.

Кід насупився й кинув на Сілін короткий погляд, а потім одразу звернувся до Лірел:

— У гільдію тобі доведеться йти самій. Впораєшся?

— Велика премудрість, — знизала плечима вона. — Ви там головне будьте обережні.

У цю мить корабель помітно струсонуло — він увійшов в атмосферу. Лобовий щит укрився язиками плазми, що розтікалися по ньому, мов рідкий вогонь.

Після посадки в космопорту й стандартної реєстрації екіпаж поступово розійшовся у своїх справах. Лірел, як і обіцяла, одразу вирушила до гільдії, загубившись у потоці пасажирів.

Найграндіозніші плани на цей день були в Ерін. Вона вже перевдяглася для походу по магазинах, складала в голові список закупівель для корабля й буквально світилася від передчуття прогулянки пляжем. Рід і Кан із таким самим ентузіазмом підтримали ідею прогулянки містом, обмінюючись жартами й планами на найближчі години.

Сілін повернулася до Кіда. Він стояв трохи осторонь, проводжаючи команду відчуженим поглядом. За його обличчям, як завжди, важко було вгадати емоції, тож після короткої паузи Сілін усе ж озвалася:

— Якщо бажаєш, можеш піти з ними. Зі мною йти необов’язково.