Глава 3

Планета Зенір була одна з небагатьох, до якої імперія ставилася з трепетною повагою. І не в усі космопорти цієї планети можна було сідати без особливого дозволу. Місто Рігур було одним із таких. Для того, щоб приземлитися на території його космопорту, Сілін потрібно було пред'явити свій особистий ідентифікатор, який підтверджував, що хтось із її сім'ї навчається в "Хромі" (повна ж назва якої звучала як "Імперська Хроматична Магітех Академія"). Тут навчалися всі, хто мав магічні здібності, які підкріплювалися чималою сумою грошей на навчання. Здебільшого це були дворяни і знать, хоча Імперія охоче платила стипендію тим, хто потім був готовий її відпрацювати. Тут навчалися маги й техномаги, які потім влаштовувалися працювати в найкращі корпорації по всій імперії. Класифікація магічних факультетів здійснювалася за допомогою кольору. Вогонь був представлений червоним кольором, вода - синім, повітря - блакитним, електромагія - золотим, земля - зеленим, а розум - білим. А от немагічні факультети кольорів не мали. 

Сілін стояла біля невеликого вікна у відсіку для відпочинку і чекала, поки всі закінчать зі своїми справами. Відсік для відпочинку вміщував у себе пару диванів, бар і галопроектор на всю стіну. 

Після посадки вони всі домовилися зібратися тут. Коли всі зібралися і розсілися на двох м'яких диванчиках, Сілін почала викладати свій коротенький план:

• Загалом, так хлопці, я йду в академію. Лірел і Кід у невидимості йдуть зі мною.
• А як твій супровід хіба вони не можуть пройти? - поставила запитання Ерін.
• На територію академії навіть свиту не пускають, туди можуть пройти тільки близькі родичі студентів. Тому їм доведеться йти в інвізі, у сестри там свій будиночок, там можна буде розміститися. Наша мета - сховище даних гільдії дослідників, у них зберігається інформація про планету Тиран і ваше завдання розвідати шляхи доступу до їхнього сховища, - вона уважно подивилася на асасинів, вони у відповідь синхронно кивнули, показуючи, що суть зрозуміла. Сілін продовжила, - я постараюся влаштувати невелику виставу, щоб розчистити вам шлях. 
• Можна поцікавитися, що саме за вистава? - із сарказмом у голосі запитав Кан, - просто я це до того, що всі наші плани, м'яко кажучи, завжди слабо опрацьовані.
• Тут і не посперечаєшся, - із сумом погодилася Сілін, вмощуючись на один із барних стільців, - якщо конкретніше, я постараюся нарватися на дуель. На такі заходи збирається подивитися майже вся академія.
• І хто ж наважиться викликати княжну? -  задумливо мовила Ерін. -  Чи ти сама когось спровокуєш?
• Із понад півтори тисячі королівств і князівств усієї імперії, чиї нащадки вчаться тут, я більше, ніж впевнена, що тут знайдуться ті, хто викличе, - вона, трохи подумавши додала, - До того ж дуелі не насмерть. А я для них - зручний спосіб показати себе.
•  Добре, маршрут ви розвідали, -  підсумував Кан. -  Далі?
• Потім вночі я, Лірел і Кид пробираємося в сховище даних. Я зламую коди, дістаємо потрібну нам інформацію, і ми валимо звідси, намагаючись не залишати слідів. Моїй сестрі тут ще вчитися.
• Ну гаразд, а нам що весь цей час робити? - запитала Ерін.

Сілін знизала плечима.

•  Не знаю. Єдине прохання -  Ріде, перевір корабель на наявність маяків. Якщо це можливо.
•  Без проблем,  -  одразу відгукнувся той.
•  Тоді за справу.

Спустившись пандусом на посадкові плити, практично порожнього космопорту, Сілін легким дотиком доторкнулася до крихітного чорного трикутника на своїх скронях, і на її очах з'явилися сонцезахисні скельця. Зараз був полудень і до того ж літо, тож сонце палило нещадно, і ця обновка, яку їй встановив Рід, була дуже доречною. Йдучи розпеченими плитами до адміністративної будівлі космопорту, Сілін зайвий раз переконалася в якості екіпірування її супутників, бо розгледіти вона їх могла, тільки побачивши  ауру за допомогою темного зору. 

• Тепер я розумію, чому асасини так ретельно бережуть свої технології, - тихо промовила вона.

Відповіді їй не надійшло, і вона продовжила свій шлях далі. Увійшовши в просторий хол прийому пасажирів, вона підійшла до стійки реєстрації, пред'явивши свій чип-ідентифікатор і, замовивши дозаправку палива для гіпердвигуна, попрямувала до виходу в місто. 

Якщо територія космопорту нагадувала своїм виглядом пустелю, то саме місто разюче відрізнялося. Сілін озирнулася на космопорт і здивувалася тому, як близько він розташовувався до самого міста. Вона звернула увагу на звукові випромінювачі, які були розставлені по периметру всієї стіни, що відокремлює місто від космопорту.  Вони гасили звук нечисленних кораблів, що злітали і сідали тут. Одразу за цією стіною розкинулося велике і дуже старовинне місто, що є пам'ятником стародавньої архітектури. Його кам'яні стіни бачили ще часи, коли всі світи жили без війни. Жодного пластобетону, всі будинки, які тут будувалися, зводилися за старою методикою плавлення натурального каменю за допомогою магії, дотримуючись стилістики решти будівель. Тому тут не було будівель, вищих за чотири поверхи, а алеї та мозаїчні мостові потопали в зелені. Сілін зловила себе на думці, що не здивувалася б, побачивши тут міську варту, верхи на якій-небудь їздовій тварині давнини.   

Натомість, вона помахом руки, покликала роботаксі, яке безшумно припаркувавшись і відчинило перед нею свої двері. Сівши в білосніжний салон таксі, вона набрала на консолі пункт призначення і почала роздивлятися місто, що проносилося за вікном. 

Таксі припаркувалося біля входу в академію. Після того як Сілін покинула салон таксі, вона пройшла до масивних підйомних воріт. Вони були даниною глибокої давнини, так само як і височенна стіна, що оточувала всю територію академії. По обидва боки від входу стояли двоє вартових у механізованій броні з блакитними накидками, на яких був вишитий герб імперії із зображенням водяного фенікса. Зараз Сілін переживала за парочку асасинів, які її супроводжували. Вона не була впевнена, чи зможуть вони сховатися від сенсорних систем цих стражників. Тому вона намагалася якомога швидше пройти цей невеликий відрізок шляху.