Глава 2

Коли аві Сілін торкнулося посадкової платформи і вона покинула салон, до неї, не приховуючи емоцій, підбігла її мама і міцно обійняла.

• Ах, ти негідниця, ти ж знаєш, що ми переживали за тебе, - ледве стримуючи сльози, промовила вона, - навіщо втекла?
• Вибач мамо, я не подумала, - від переживань серце Сілін рвалося з грудей, - боюся, я ненадовго.
• Я знаю, - вже спокійніше промовила княгиня, випускаючи з обіймів доньку, - я так розумію, ти зустрілася з нею, і вона розповіла, у чому твоя мета.

Сілін ствердно кивнула.

•  Ну про це потім, зараз підемо в дім, - з посмішкою, окинувши бойовий костюм доньки, вона продовжила, - тобі потрібно переодягнутися, ти все-таки вдома.  

Вони вдвох почали спускатися з посадкової платформи. Внизу біля сходів на них чекали практично всі покоївки на чолі з дворецьким. З легким поклоном вони привітали Сілін.

Вона зупинилася навпроти дворецького:

• Соле, не обов'язково було... - з радісною посмішкою звернулася Сілін до нього.
• Ми теж переживали за благополуччя юної пані, - зберігаючи свою фірмову незворушність, відповів він.
• Спасибі, вам усім, - провівши поглядом усіх присутніх, вона вдячно їм вклонилася і в супроводі матері вирушила в будинок.

Мати провела Сілін до її кімнати і, домовившись зустрітися на малій терасі, залишила її саму. 

Сілін оглянула свою стару кімнату, а потім себе сумним поглядом. Бойовий костюм сильно контрастував з обстановкою.

• І справді, варто переодягнутися, - важко зітхнувши, вона увійшла в гардеробну кімнату.

На відміну від своєї старшої сестри, яка любила причепуритися, Сілін завжди зупиняла свій вибір на практичнішому одязі, здебільшого, це були штани й шорти, сорочки різних фасонів і майки, серед усього одягу тут були звісно й сукні, але одягала вона їх лише на офіційні заходи, які того вимагали. 

Зараз вона вирішила піти на компроміс і зупинила свій вибір на ультратонких гібридних штанах чорного кольору, які на світлі виглядали майже блискучими. Вони прилягали до ніг, створюючи елегантний силует. На штанах також була спідниця із розрізом спереду, що мала вигляд накидки з легкої тканини. Сорочка була також чорного кольору, з гострим коміром-стійкою, без рукавів. Вона мала обтислий крій, але не надто обтягуючий. Тканина переливалася на світлі, надаючи їй вишуканості. Образ доповнювали чорні армовані армійські черевики та широкий пояс корсет червоного кольору на три пряжки зі шкіри морського маггарана.          

Переодягнувшись, вона склала свій бойовий костюм у сховище браслета і склала ще кілька речей у рюкзак, що лежав на одній із полиць, після чого вийшла з гардероба і вирушила на терасу.

Сілін вийшла на невеликий балкон, звідки відкривався захопливий краєвид на місто, що розкинулося внизу. Вечірнє світло грало на скляних фасадах будівель, відбиваючи теплі відтінки заходу сонця. Біля невеликого білого столика, потопаючи в м'якому світлі, сиділа її мати. Перед нею стояв кошик із фруктами, з якого долинав солодкуватий аромат стиглих ягід.

Але погляд Сілін одразу ж зачепився за продовгуватий пластиковий кофр біля ніг матері. Суворий, функціональний дизайн і знайома емблема на бічній стороні не залишали сумнівів - це належало Сандоваль Індастріз, одній з найкращих корпорацій Імперії, що спеціалізується на виробництві зброї та аугментацій. Підійшовши ближче, Сілін опустилася на вільний стілець і, кивнувши на кейс, запитала:

• Мамо, що це?

Княгиня посміхнулася, не поспішаючи відповідати. Вона продовжувала спокійно спостерігати за донькою, немов даючи їй можливість самій скласти воєдино всі деталі.

• Це доставка з Сандоваль Індастріз. Я попросила наших техно-магів дещо зробити спеціально для тебе, - нарешті відповіла вона, навіть не глянувши на кофр. У її голосі звучала м'якість, але й прихована рішучість.

На секунду вона оцінювально подивилася на Сілін, трохи примружившись:

• Ну треба ж... Ти справді вся в батька, - з легким глузуванням зауважила вона, киваючи на темне вбрання доньки, - якби не його статус, упевнена, він теж носив би виключно такі похмурі речі.
• То що це? - повторила Сілін, проігнорувавши коментар про одяг.

Її мати злегка зітхнула і вже більш серйозним тоном продовжила:

• Батько розповів мені, що ти відмовилась розлучатися з нею, - вона кивнула на аугментовану ліву руку Сілін.

Дівчина машинально стиснула пальці аугментації, відчуваючи, як холодний метал слухняно реагує на її рухи, та замислилася, згадуючи ті моменти, коли з її допомогою рятувала своє життя.

• Я звикла до неї... і вона не раз мене рятувала, - задумливо промовила вона, ковзаючи поглядом по штучних суглобах.

Мати розуміюче кивнула:

• Я знаю, - в її голосі пролунало тихе співчуття, - саме тому я замовила цю.

Вона плавно нахилилася, підняла кофр і поставила його на стіл. Відкриваючи засувки, княгиня рухалася неквапливо, немов відтягуючи момент. Нарешті, кришка відкинулася, і перед Сілін постала нова аугментація - витончена, але явно смертоносна. Дівчина на мить затримала дихання.

Чорне, немов виточене з ночі покриття, плавні лінії, посилені сегменти в місцях з'єднань... Ця рука була схожа на витвір мистецтва. Сілін ледь помітно ковтнула, перш ніж перевести погляд на матір:

• Мам... я не бачила такої моделі в жодному каталозі Сандоваль Індастріз, - видихнула вона, не приховуючи захоплення.